Хорольська громада знову в жалобі за загиблим земляком із села Новоаврамівки – Олександром Івановичем Васецьким, який повертається із поля бою «на щиті». Гинуть кращі сини України і нашої громади, відлітаючи у вічність журавлиним ключем без вороття. Ціною власного життя вони наближають перемогу і роблять все можливе і навіть неможливе, щоб звільнити Україну і українців від російської неволі.
У перший день листопада 2023 року сталася трагічна подія, яка обірвала життя солдата, гранатометника стрілецького відділення 58-ої окремої механізованої бригади імені гетьмана Івана Виговського. Від шквального ворожого вогню поблизу села Павлівка Вугледарської міської громади Волноваського району Донецької області наш земляк отримав несумісні з життям поранення.
Траурна церемонія прощання та поховання тіла полеглого Захисника відбулася 8 листопада 2023 року в його рідному селі Новоаврамівці. Небо плакало проливним дощем, огортаючи тугою багатолюдну громаду Хорольського краю. Зі щемними словами співчуття звернулися до рідних та мешканців Новоаврамівського старостату представники місцевої влади – заступник міського голови з питань діяльності виконавчих органів Валентин Місніченко, староста Новоаврамівського старостинського округу Олексій Романов та класний керівник Валентина Тимошенко.
Заупокійну літію за упокоєння душі новопреставленого солдата Олександра та чин похорону провів Благочинний Хорольського і Семенівського церковного округу Полтавської єпархії Православної Церкви України, митрофорний протоієрей, отець Іван Сушінець. Небесний простір пронизав трикратний залп зі стрілецької зброї почесної варти на честь Героя Олександра Васецького, ім’я якого буде вписане золотими літерами в список борців за незалежну, вільну, єдину і соборну Україну.
Олександр прожив неповні 37 років. 2 грудня він мав би святкувати свій День народження, але доля розпорядилася інакше. Країна-монстр віроломно увірвалася в Україну й почала безжально забирати життя військових і цивільного населення. Олександр був скромною людиною, мав багато планів на життя, які в одну мить перекреслила клята війна.
Народивя і виріс Олександр у селі Новоаврамівці в родині трудівників. Мама все життя пропрацювала кухарем, а тато – електриком на базовому сільськогосподарському підприємстві. Батьки виховали двох порядних людей – Олександра і його сестру Лесю. З дитинства мав спокійний, врівноважений характер. Був доброзичливим, життєрадісним, щирим, товаристським, завжди допомагав усім, хто того потребував.
Після закінчення 11 класів Новоаврамівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів, у 2004 році вступив у Полтавське професійно-технічне училище №10. 30 червня 2005 року отримав диплом молодшого спеціаліста, здобувши професію електромонтера з обслуговування електроустанов. Тривалий час працював на Новоаврамівському цегельному заводі випалювачем цегли. Після припинення діяльності підприємства працював у приватному підприємстві, виробнича діяльність якого пов’язана з бурінням артезіанських свердловин на воду. Особисте життя не склалося, бо не встиг зустріти свою другу половинку і побудувати сім’ю.
Строкову службу не проходив, так як за станом здоров’я, згідно висновку призовної комісії, був визначений непридатним та зарахований у запас. Втім, Олександр був призваний по мобілізації на період воєнного стану 17 травня 2023 року. Через п’ять з половиною місяців після призову, військової підготовки та перебування у пекельних умовах на передовій лінії фронту в піхоті , його війна закінчилась… До останнього подиху новітній Герой був відданим військовій присязі на вірність українському народові, виконуючи військовий обов’язок з оборони та відсічі збройної агресії російської федерації проти України.
Розділяємо біль непоправної втрати та приносимо щирі співчуття рідним полеглого Воїна: мамі – Любові Дмитрівні Васецькій, батькові – Івану Дмитровичу Васецькому, старшій сестрі – Лесі Іванівні Лозовик, зятю – Володимиру Івановичу Лозовику, племінниці – Яні Володимирівні Лозовик, двоюрідним братам – Сергію Петровичу Коробці та Ігорю Анатолію Васецькому, двоюрідній сестрі – Оксані Петрівні Риді, племіннику – Олександру Сергійовичу Риді, односельцям, бойовим побратимам та всім, хто його знав і поважав.
Як би не було тяжко і страшно, але ми маємо бути міцними, стійкими морально і фізично, маємо бути єдиними, згуртованими і робити все від нас залежне, аби вистояти і повернути своє. Ми маємо довести всьому світу, що свобода точно сильніша за ненависть та агресію. Ми маємо показати усій світовій спільночі велич подвигу українських воїнів-Героїв. На плечах цих Героїв, саме таких, як Олександр Іванович, зараз тримається вся наша країна. Живим щитом вони прикривають від непередбачуваного і лютого ворога всю Європу.
Доземний уклін і глибока шана полеглому Герою Олександру Васецькому за вірність військовій присязі, Конституційному обов’язку, Україні та її народові! Хай славиться віками безсмертний подвиг Героїв і незабутні будуть їхні імена!
Автор: Ірина ГРИГОРАШ
