Опадає осіння тиша, і крізь неї лине скорботний подих чергової тяжкої втрати. У небо здіймаються янголи, несучи на своїх світлих крилах душу Захисника. Хорольщина з болем у серці провела останньою земною дорогою у засвіти нашого земляка з Вишняківського старостату, відданого Воїна, мужнього сина України – Руслана Анатолійовича Юшка.
Тиша, що мала б дарувати спокій, сьогодні розривається криком болю й невимовної скорботи. Нашу тишу і спокій порушила ненависна рашистська орда, яка безжально нищить українців і все на своєму кривавому шляху.
Ніщо так не об’єднує людей, як біда. Сьогодні вона на всіх одна… Війна, яка вбиває, нищить і калічить. Вже одинадцять років наша країна втрачає кращих своїх синів і доньок, які захищають нас у війні з російською федерацією та її найманцями. Наш народ переживає найтрагічніші сторінки своєї історії. Серце крається від жалю за всіх загиблих у цій кривавій та лютій війні.
У війни немає жодних правил. Вона вражає жорстокістю і кількістю людських втрат. Вже неможливо осягнути масштаби трагічних наслідків для України та для тих родин, які втратили найближчих і найдорожчих від посягань агресора. Можна повернути окуповані рашистами землі, можна відбудувати зруйновані диким племенем орків міста і села. Біда у тому, що неможливо воскресити із мертвих убитих рашистськими загарбниками людей.
У відповідальні моменти життя ми всі потребуємо достовірної, чіткої, точної та доступної інформації, яка є незалежною від емоцій чи інтересів окремих осіб. Саме тоді на допомогу приходить статистика. Маючи змогу проаналізувати об’єктивні «сухі» числа, ми отримуємо більше можливостей, а суспільство в цілому – більш ефективну економіку, політику та дієві соціальні програми.
На передовій все залежить від волі, рішучості, бойової злагодженості та витривалості. Втім, немає жодних гарантій і жодних шансів вижить, коли ворог нещадно нищить наших захисників шквальним вогнем. 25 липня 2024 року на одному з найзапекліших напрямків фронту, поблизу н.п. Торецьк Бахмутського р-ну Донецької області, наш земляк із с.Радьки Староаврамівського старостату, старший сержант, командир міномету ОМБр ЗСУ – Сергій Валерійович Зибарєв отримав тяжкі поранення при виконанні бойового завдання із захисту Батьківщини.
На передовій все залежить від волі, рішучості, бойової злагодженості та витривалості. Втім, немає жодних гарантій і жодних шансів вижить, коли ворог нещадно нищить наших захисників шквальним вогнем. 25 липня 2024 року на одному з найзапекліших напрямків фронту, поблизу н.п. Торецьк Бахмутського р-ну Донецької області, наш земляк із с.Радьки Староаврамівського старостату, старший сержант, командир міномету 32 ОМБр ЗСУ – Сергій Валерійович Зибарєв отримав тяжкі поранення при виконанні бойового завдання із захисту Батьківщини.
Ворог більш ніж три роки безжально нищить не лише військову, а й цивільну інфраструктуру України. Через постійний терор, вітчизняна енергосистема щодня і щогодини проходить випробування на міцність. Але найвужчі місця у ній проявилися протягом останніх двох місяців війни, підлаштувавши наше з вами життя під графіки відключень.
Шановні працівники музеїв та ветерани музейної справи!
Вітаємо вас із професійним святом – Міжнародним днем музеїв! Музей – це минуле, це історія, це душа, це серце наших предків, наш величний храм, який зберігає усе те, чим жили наші батьки, діди й прадіди. Усі ті, хто раніше працював і ті, хто зараз працюють у музеї, зуміли не тільки зберегти, але й професійно, через реальні предмети, документи, дати нам можливість відчути живий зв'язок часів і доль.
Щорічно 24 травня науковці різних країн світу відзначають День слов'янської писемності й культури. Це свято приурочено до дня вшанування пам’яті святих рівноапостольних Кирила і Мефодія – слов’янських просвітителів та провідників християнства. На загальнодержавному рівні це свято відзначається 19 років поспіль після ухвалення відповідного Указу Президента.
