У кожної війни є свої хроніки болю, але найтяжчими сторінками стають не зруйновані будівлі чи поділені навпіл міста – найтяжчими є імена. Імена тих, чиє життя обірвала російська агресія. Тих, хто вмів любити, жити, творити, працювати, мріяти. Серед цих золотих імен – Ярий Сергій Олександрович, син своєї землі, доброї родини, чесної праці та світлого серця.
Праця хліборобів – це непорушний фундамент добробуту, продовольчої безпеки для міцного та сталого розвитку нашої Хорольської громади й усієї держави в цілому. Завдяки вашій щоденній наполегливості, відданості землі, терпінню та любові до обраної справи на Хорольщині колоситься золотий хліб, зміцнюються фермерські господарства, а українське село живе й дихає прадавніми хліборобськими пахощами, що живлять дух народу.
Війна забирає найцінніше – життя людей, руйнує долі та спустошує серця родин, залишаючи після себе невимовний біль і спогади, які у пам’яті тавруються назавжди і не стираються часом. Кожен похований Воїн – це нагадування про масштаби страшної кровопролитної війни, яка триває на нашій землі не 4, а майже 12 років. Втрати рахуються не лише цифрами, а людськими життями, розбитими планами, мріями та надіями.
Опадає листва з дерев, і в зажурі важчає небо. Одне за одним прилітають із фронту сповіщення про смерть, що розривають душу кожного українця. Хорольську громаду знову сколихнула трагічна звістка – у боях за Україну загинув наш земляк, Кривчун Олександр Віталійович, уродженець села Мала Попівка Новоаврамівського старостату.
Війна забирає найцінніше – життя людей, руйнує долі та спустошує серця родин, залишаючи після себе невимовний біль і спогади, які у пам’яті тавруються назавжди і не стираються часом. Кожен похований Воїн – це нагадування про масштаби страшної кровопролитної війни, яка триває на нашій землі не 4, а майже 12 років. Втрати рахуються не лише цифрами, а людськими життями, розбитими планами, мріями та надіями. Наш полеглий земляк-військовослужбовець із Покровськобагачанського старостату (Райківщини) Лісничий Геннадій Григорович став частиною тієї величезної, неосяжної людською свідомістю ціни, яку платить Україна за право бути вільною.
Реалізація ветеранської політики в Україні сьогодні – це не просто напрям соціальної роботи, а стратегічне завдання державного та місцевого рівня, адже з кожним днем зростає кількість Захисників, які повертаються із фронту до мирного життя. І саме від того, як суспільство зустріне своїх Героїв та допоможе їм адаптуватися до життя в соціумі, залежить не лише їхнє майбутнє, а й сила та єдність держави.
Шановні ветерани, дорогі преставники старшого покоління, любі наші наставники поважного віку Хорольської міської територіальної громади!
Другий місяць осені починається з теплого і сердечного свята. 1 жовтня весь світ відзначає Міжнародний день людей похилого віку, а в Україні – це також День ветерана.
У середу, 1 жовтня 2025 року, в Хорольській міській територіальній громаді відбулася знакова подія – урочистості з нагоди 75-річного ювілею заснування Міжрегіонального центру професійної перепідготовки звільнених у запас військовослужбовців м.Хорол. Освітній заклад заслужено вважають флагманом професійно-технічної освіти на Полтавщині завдяки багаторічній історії та традиціям підготовки висококваліфікованих робітничих кадрів. Атмосфера урочистості в глядацькому закладі поєднала шану до багатої історії, гордість за сьогодення та віру в майбутнє освітньої установи.
Четверта осінь приходить на Хорольщину і омивається не дощами, а сльозами гірких втрат. Довгою й тернистою дорогою повертаються додому «на щиті» найкращі сини України. Вони віддають найдорожче – власне життя у жорстокому протистоянні з підступною рашистською ордою. Хорольська земля знову схиляє голову в скорботі. Її син, вірний Воїн і Захисник – Станіслав Федосійович Новеселецький загинув 9 вересня 2025 року, захищаючи рідну країну від ворога на Харківщині.
Четверта осінь приходить на Хорольщину і омивається не дощами, а сльозами гірких втрат. Довгою й тернистою дорогою повертаються додому «на щиті» найкращі сини України. Вони віддають найдорожче – власне життя у жорстокому протистоянні з підступною рашистською ордою. Хорольська земля знову схиляє голову в скорботі. Її син, вірний Воїн і Захисник – Станіслав Федосійович Новоселецький загинув 9 вересня 2025 року, захищаючи рідну країну від ворога на Харківщині.
