У кожної війни є свої хроніки болю, але найтяжчими сторінками стають не зруйновані будівлі чи поділені навпіл міста – найтяжчими є імена. Імена тих, чиє життя обірвала російська агресія. Тих, хто вмів любити, жити, творити, працювати, мріяти. Серед цих золотих імен – Ярий Сергій Олександрович, син своєї землі, доброї родини, чесної праці та світлого серця.
Війна безжально стирає часові межі між надією і вічністю. Вона потворно розмиває кордони між минулим і теперішнім, між сном і реальністю, між життям і смертю. Дні, тижні, місяці, які складаються в роки чекання стають нестерпним випробуванням для родин, чиї сини, чоловіки, батьки вважалися безвісти зниклими. Вони жили вірою, що рідний голос ще озветься, що диво повернення стане реальністю.
Опадає листва з дерев, і в зажурі важчає небо. Одне за одним прилітають із фронту сповіщення про смерть, що розривають душу кожного українця. Хорольську громаду знову сколихнула трагічна звістка – у боях за Україну загинув наш земляк, Кривчун Олександр Віталійович, уродженець села Мала Попівка Новоаврамівського старостату.
Війна безжально випробовує нас на міцність, загострює відчуття короткочасності людського життя й крихкості миру у світі, який досі не спромігся зупинити російський тероризм. Чорні звістки одна за одною приходять у Хорольську громаду – повертаються додому наші Герої, які тривалий час вважалися безвісти зниклими. Їхні імена стають символами мужності, братерства та самопожертви. Ще один син України, наш земляк – Вакуленко Роман Вікторович, уродженець села Штомпелівка, повернувся додому «на щиті».
У Хорольську громаду знову, мов чорні круки, злітаються скорботні звістки. Вони крають серце болем і розривають душу кожного, хто вірить у відновлення справедливого для України миру та молиться за своїх Захисників. І знову невблаганна війна забирає найдорожче – життя Героя Пономаренка Валентина Анатолійовича, який понад усе любив Україну, її землю, її людей.
Війна безжально випробовує нас на міцність, загострює відчуття короткочасності людського життя й крихкості миру у світі, який досі не спромігся зупинити російський тероризм. Чорні звістки одна за одною приходять у Хорольську громаду – повертаються додому наші Герої, які тривалий час вважалися безвісти зниклими. Їхні імена стають символами мужності, братерства та самопожертви. Ще один син України, наш земляк – Вакуленко Роман Вікторович, уродженець села Штомпелівка, повертається додому «на щиті».
У неділю, 21 вересня, у Хоролі відбулася низка спортивних, соціокультурних та патріотичних подій. Вперше в рамках відзначення 942 річниці заснування міста Хорола, 82 річниці вигнання нацистів з Хорольщини та Міжнародного дня миру відбувся наймасштабніший велозаїзд – «ВелоFest-942». Маршрут «Незламності» загальною протяжністю 40 км від міста Хорола до села Трубайці і в зворотному напрямку об’єднав 50 учасників – від любителів-початківців до майстрів велосипедного спорту.
Близькі родичі та члени сім’ї осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, тепер можуть отримати безоплатну вторинну правничу допомогу. Це означає, що держава гарантує їм безоплатне отримання послуг юристів чи адвокатів для представництва інтересів, зокрема у судах, та складання процесуальних документів. Щоб їх отримати, потрібно звернутися до системи надання безоплатної правничої допомоги.
З глибокою повагою та гордістю за ратний бойовий подвиг нашого земляка Владислава Івановича Грищенка повідомляємо про те, що Герой-захисник удостоєний високої державної нагороди. Наказом Міністерства оборони України від 08.10.2024 року №1696 Владислава Івановича Грищенка, старшого сержанта 12-ої бригади оперативного призначення імені Дмитра Вишневецького (12 БрОП, в/ч 3057) у складі військового формування Національної гвардії України Східного оперативно-територіального об'єднання, нагороджено відомчою заохочувальною відзнакою Міністерства оборони України «Хрест пошани».
