Коли земля вбирається у найкращі шати весни, а сади тонуть в опалому білосніжному цвіті й теплий травневий вітер приносить запах нового життя, Хорольську громаду пронизала страшна звістка, від якої стискається серце і холоне душа. Безжальна війна, яка щодня випробовує Україну на міцність, забрала ще одного вірного сина своєї землі, мужнього Захисника – Героя Сергія Андрійовича Шевченка.
18 травня, у Міжнародний день музеїв, вітаємо всіх, хто створює, береже та наповнює змістом музейні простори Хорольської громади. Ваша робота сьогодні, у часи випробувань, є надважливою, адже саме історія дає нам сили боротися за наше майбутнє, доторкнутися до самобутності українського побуту та відчути гордість за те, хто ми є.
Білим цвітом, що тихо облітає з дерев, і першим теплом весняного сонця Хорольщина зустріла свого полеглого Захисника – Владислава Олеговича Олійніченка. Йому назавжди лише двадцять… Вік, у якому тільки починають будувати мрії, тільки починається пізнання світу й доросле життя. Він же віддав своє життя за свободу рідної землі, за Україну, за кожного з нас.
6 травня відзначається День піхоти України! Саме у цей день ми схиляємо голови та висловлюємо безмежну вдячність тим, хто є основою нашого війська. Піхота – це мужні воїни, які не обирають легких шляхів. Вони йдуть там, де не проходить техніка. Вони тримають небо на своїх плечах у тісних окопах та запеклих штурмах.
Щорічно, 26 квітня, ми схиляємо голови перед пам’яттю тих, чиє життя обірвалося через невидимий, але смертоносний вогонь реактора і вшановуємо мужність тих, хто попри все став на шляху глобальної катастрофи. Минає 40 років із того страшного дня, коли чорнобильська ніч назавжди змінила долі мільйонів українців. 40 років – це ціле покоління, але біль тієї трагедії не притуплюється часом, а лише набуває іншого, глибшого виміру.
Немов білим журавлиним ключем, що розтинає небесну блакить, повертаються у рідний Хорольський край Захисники – ті, хто віддав найдорожче за свободу Батьківщини. Вони йдуть у вічність тихим кроком безсмертя, але назавжди залишаються у серцях живих. У переддень Великодніх свят, під скорботні звуки церковних передзвонів, Хорольська громада проведе в останню путь ще одного з найкращих синів України – Ігоря Івановича Зайця.
Немов білим журавлиним ключем, що розтинає небесну блакить, повертаються у рідний Хорольський край Захисники – ті, хто віддав найдорожче за свободу Батьківщини. Вони йдуть у вічність тихим кроком безсмертя, але назавжди залишаються у серцях живих. У переддень Великодніх свят, під скорботні звуки церковних передзвонів, Хорольська громада провела в останню путь ще одного з найкращих синів України – Ігоря Івановича Зайця.
Світлі дні Великоднього передзвоння, що мали б нести надію, мир і духовне оновлення, знову оповиті невимовним болем страшної війни. Напередодні Вербної неділі Хорольську громаду пронизала чергова чорна звістка, від якої стискається серце й холоне душа. У середу, 1 квітня 2026 року, на бойовій позиції у Краматорському р-ні Донецької обл., до останнього подиху залишаючись вірним військовій присязі, героїчно загинув солдат-піхотинець, стрілець-помічник гранатометника 1 механізованого відділення 2 механізованого взводу 6 механізованої роти 2 механізованого батальйону 143-ї окремої механізованої бригади ЗСУ – Ярослав Олександрович Терентєв.
У вівторок, 10 березня 2026 року, в глядацькому залі Хорольського базового будинку культури панувала особлива атмосфера – щира, натхненна і сповнена глибокого змісту. Тут відбувся благодійний патріотичний концерт, присвячений 212-й річниці від дня народження та 165-м роковинам після смерті генія українського народу – Тараса Шевченка. Подія символічно поєднала вшанування великого Кобзаря з відзначенням Міжнародного дня боротьби за права жінок і міжнародний мир.
Цього року українська і світова спільнота відзначає 212-ту річницю від дня народження символа України, поета, художника, громадського діяча Тараса Григоровича Шевченка. Великий Кобзар для кожного свідомого українця – не просто народний поет, талановитий митець, це – апостол правди, заступник знедолених, провидець.
