Війна забирає найцінніше – людські життя, залишаючи по собі чорні хрести, невиплакані сльози й рани, що не загоюються. Та є те, чого не здатні знищити ні ворожі кулі, ні безжальний час, – пам’ять про тих, хто віддав своє життя за Україну, за її свободу, за право рідної землі жити під мирним небом. Знову чорна звістка розітнула тишу Хорольщини, принесла невимовний біль і поселила в серцях людей гіркий смуток.
Осипається цвіт розкішних духмяних півоній, схиляючись додолу, немов у скорботному поклоні перед полеглими Захисниками України. Один за одним відлітають вони у безсмертя білими журавлями, залишаючи по собі невгасимий біль втрати та світлу пам’ять у серцях вдячних поколінь. З глибоким сумом і невимовним болем повідомляємо, що Хорольська громада знову зазнала непоправної втрати. Захищаючи територіальну цілісність, суверенітет і незалежність України, смертю хоробрих поліг наш земляк, мешканець села Андріївка Андріївського старостату – Дмитро Сергійович Микитан.
З 20 лютого 2014 року розпочався відлік нової історичної ери, коли країна-агресор посягнула на території України і стала найбільшим порушником міжнародного права у ХХІ столітті. 24 лютого 2022 року російсько-українська війна стала відчутною для кожного українця, коли країна-терорист посилила ескалацію збройного конфлікту під ганебною назвою «СВО» і тотальна війна досягнула глобального масштабу. Увесь цивілізований світ потерпає від агресора, а найстрашнішим наслідком війни є втрата невинних людей.
Пекучий біль втрати на Курщині нашого земляка військовослужбовця ЗСУ, командира танка Олександра Олексійовича Качаненка стискає серце невимовним болем. У Хорольську громаду все частіше надходять моторошні звістки – сповіщення про загибель тих, хто мав би ще жити і жити. Загибель молодих людей у розквіті сил – це непоправна втрата не лише для нашої громади, але і для України.
Шановні мешканці Хорольської міської територіальної громади, внутрішньо переміщені особи!
Настав час відкласти всі свої повсякденні справи та прийти на символічно значиме зібрання громади, аби глибоко вшанувати пам'ять полеглого Героя й гідно провести його останньою земною дорогою. Не може бути жодних виправдань типу "немає часу, змоги, є більш нагальні й термінові справи чи інші плани".
18 серпня з робочим візитом Хорольську міську територіальну громаду відвідав начальник Полтавської обласної військової адміністрації Дмитро Лунін. У рамках робочої поїздки губернатор разом з народним депутатом України Олексієм Устименком, депутатами Полтавської обласної ради Людмилою Мірошніченко та Фахраддіном Мухтаровим, начальником Лубенської районної військової адміністрації Сергієм Сіряченком та директором Департаменту охорони здоров’я ПОВА Віктором Лисаком завітали до КНП «Хорольська міська лікарня».
У розпалі серпневої пори, 17 серпня, з пекучим болем втрати на серці зустрічала Хорольщина свого Героя Ігоря Миколайовича Тура, який повернувся на щиті. У цю пору ми мали б збирати щедрі врожаї ланів, дари природи, а натомість запекла російсько-українська війна продовжує свої криваві жнива і сіє безупинно смерть.
Трагічні звістки з фронту не дають налюбуватися буйним розквітом весни, насолодитися сонячним чистим небом. Усі яскраві барви затьмарюють горе, сум, відчай і біль гірких втрат. Ці почуття постійно супроводжують українців і вся краса навколишнього світу нині має занадто страшну ціну… У розквіті весни згасають молоді життя у пеклі кровопролитної російсько-української війни.
Щорічно, у третю неділю червня, українська спільнота вшановує й звеличує працю представників найгуманнішої з усіх професій на землі. У 2022 році професійне свято Лицарів у білих халата – День медичного працівника, припадає на 19 червня. Це свято відзначається на загальнодержавному рівні вже 28 рік поспіль на виконання Указу Президента України. І хоч в реаліях сьогодення атмосфера урочистостей не дуже радісна, але вклад медиків у боротьбу за життя і здоров’я людей має неабияку вагу й заслуговує на увагу та шану в такий особливий день.
Сонячні дні квітучого травня затьмарила трагічна звістка для Хорольського краю. Не встигли висохнути сльози гіркої втрати, що окропили центральну площу Хорола під час прощання 10 травня із загиблими захисниками Юрієм Гапулою та Дмитром Рябичем, як настала пора прощання ще з одним воїном – Максимом Чугаєм.
