24 серпня Україна відзначає найбільше державне свято – День Незалежності. Воно встановлене на честь виняткової історичної події – проголошення у 1991 році Верховною Радою Української РСР незалежності України та створення самостійної української держави. Цей акт увінчав тривалий шлях Українського народу до самостійності. Він спирався на Декларацію про суверенітет 16 липня 1990-го, а підтверджений був Всеукраїнським референдумом 1 грудня 1991 року.
15 лютого 2026 року набрав чинності Закон України «Про основні засади житлової політики», який визначає основні правові, економічні, соціальні та організаційні засади житлової політики щодо реалізації права осіб на житло, забезпечення сталого та ефективного використання житлового фонду України.
І знову невимовно важка, непоправна втрата сколихнула Хорольську громаду… Знову в небесну височінь линуть щирі молитви за душу молодого Воїна, життя якого безжально обірвала кривава російсько-українська війна… У запеклому бою за Україну, до останнього подиху залишаючись вірним військовій присязі та українському народові, загинув відважний Захисник – солдат, оператор безпілотних літальних апаратів 8-го відділення безпілотних авіаційних комплексів (БАК) 5-го взводу БАК роти БАК 5-го штурмового батальйону 5-ої окремої штурмової Київської бригади ЗСУ Андрій Вікторович ТРЕТЯК.
Війна безжальна. Вона не питає дозволу, не залишає права на помилку і щодня вписує в новітню історію України імена тих, хто став щитом між життям і смертю, між світлом і темрявою. Та найболючіше усвідомлювати, що у цьому кривавому вирі, у страшному горнилі війни ми втрачаємо найкращих – наших кращих синів і доньок, наших Захисників і Захисниць, нашу гордість, наш цвіт нації і наше майбутнє.
Є пам’ять, яку не здатен стерти час. Є імена, що навіки закарбовані в історії держави золотими літерами жертовності, честі й незламності. Вони не просто залишили слід – вони стали світлом, що веде Україну крізь темряву війни до відновлення миру. У понеділок, 29 червня 2026 року, принагідно до 30-ї річниці ухвалення Основного Закону України – Конституції, на Алеї Героїв у місті Хоролі відбувся мітинг-реквієм із нагоди відкриття 19 банерів із портретами полеглих Захисників Хорольської громади.
22 червня Хорольська міська територіальна громада разом з усією Україною схиляє голови у скорботі та глибокій шані до пам’яті мільйонів людей, чиї життя забрала найкривавіша війна в історії людства. Цього дня ми вшановуємо День скорботи і вшанування пам’яті жертв війни в Україні та 85-ті роковини початку німецько-радянської війни 1941-1945 років.
Війна щодня залишає глибокі, невиліковні рани в самому серці українського народу. Вона забирає найкращих, цвіт нашої нації, тих, хто став щитом на захисті рідної землі. Та найважче, найстрашніше випробування для люблячих сердець – це бездонне темне провалля невідомості. Це той пекучий вогонь, який роками тримає рідних між крихкою надією та глухим відчаєм, коли кожен телефонний дзвінок змушує стискатися душу.
Війна щодня залишає глибокі рани в серці українського народу. Найважче випробування – це невідомість, яка роками тримає рідних між надією та відчаєм. На жаль, ще одна історія очікування завершилася страшною звісткою. Хорольська громада з болем повідомляє про загибель мужнього Захисника України, уродженця села Садове Вишневого старостинського округу – Валентина Миколайовича Пильченка (14.07.1986 р.н.), який віддав своє життя за свободу та незалежність рідної держави.
Перший день літа приніс до Хорольської громади особливу атмосферу тепла, щирості та дружнього єднання. У межах реалізації масштабного Президентського проєкту «Пліч-о-пліч: згуртовані громади» Хорол гостинно відчинив свої двері для дітей із Печенізької селищної територіальної громади Харківщини – громади-форпосту, яка мужньо тримає свій рубіж поблизу лінії оборони та бойових зіткнень з російським агресором.
Повномасштабна війна щодня залишає криваві рани на українській землі, забираючи найкращих синів і дочок нашого народу. Для багатьох родин час зупинився у страшній невідомості – між надією та болем, між молитвами про диво і страхом почути найтяжчу звістку. Місяці очікування, пошуків і безсонних ночей стали нестерпним випробуванням для рідних Захисників, які зникли безвісти під час виконання бойових завдань.
