Війна безжальна. Вона не питає дозволу, не залишає права на помилку і щодня вписує в новітню історію України імена тих, хто став щитом між життям і смертю, між світлом і темрявою. Та найболючіше усвідомлювати, що у цьому кривавому вирі, у страшному горнилі війни ми втрачаємо найкращих – наших кращих синів і доньок, наших Захисників і Захисниць, нашу гордість, наш цвіт нації і наше майбутнє.
Немов білим журавлиним ключем, що розтинає небесну блакить, повертаються у рідний Хорольський край Захисники – ті, хто віддав найдорожче за свободу Батьківщини. Вони йдуть у вічність тихим кроком безсмертя, але назавжди залишаються у серцях живих. У переддень Великодніх свят, під скорботні звуки церковних передзвонів, Хорольська громада провела в останню путь ще одного з найкращих синів України – Ігоря Івановича Зайця.
Зимове небо сипле не снігом, а тисне важкими похмурими хмарами, наче збирається пролити сльози смутку за тими, кого забрала кривава російсько-українська війна. Війна не зупиняється – у її безжальному палаючому горнилі продовжують обриватися людські життя. З невимовним болем втрати й тугою велелюдна громада Хорольщини провела у засвіти останньою земною дорогою мужнього Воїна-захисника – Силку Валерія Володимировича.
Опадає осіння тиша, і крізь неї лине скорботний подих чергової тяжкої втрати. У небо здіймаються янголи, несучи на своїх світлих крилах душу Захисника. Хорольщина з болем у серці провела останньою земною дорогою у засвіти нашого земляка з Вишняківського старостату, відданого Воїна, мужнього сина України – Руслана Анатолійовича Юшка.
У строю нацгвардійців на одного Воїна, на жаль, стало менше. 21 серпня 2024 року Хорольську громаду облетіла трагічна чорна звістка про передчасну смерть військовослужбовця. За трагічних обставин під час ДТП у місті Києві, проходячи лікування після отриманих множинних поранень на полі бою, загинув наш земляк з села Березняки – Станіслав Миколайович Кірюшкін.
Війна не жаліє нікого. Вона безжально вбиває, спустошує, трощить, спопеляє, розбиває, зрівнює з землею збудований віками й не одним поколінням цивілізований світ. Найстрашніші втрати у війні з російськими окупантами – це втрати людські. Усе можна повернути, відбудувати, але не воскресити із мертвих людські життя. Ще одне людське життя, на жаль, обірвала російська армія здичавілих варварів-загарбників ХХІ століття.
Указом Президента України від 17.08.2023 №490/2023 «Про відзначення державними нагородами» нашого славного Героя, мешканця с.Хильківка Мусіївського старостату Валентина Васильовича Марусенка нагороджено посмертно орденом «За мужність» ІІІ ступеня.Солдат, старший водій 1-го мотопіхотного відділення, 1-го мотопіхотного взводу, 1-ї мотопіхотної роти 58-ої окремої мотопіхотної бригади імені гетьмана Івана Виговського у складі Сухопутних військ Збройних Сил України
У п’ятницю, 13 січня 2023 року, Хорольська громада на колінах зустрічала одного із 33-х загиблих захисників – Марченка Олександра Володимировича. Залишаючись вірним військовій присязі та самовіддано захищаючи Батьківщину, 16 грудня 2022 року в населеному пункті Білогорівка Луганської області загинув наш земляк – мешканець села Вишняки. Мужньо даючи відсіч противнику, при виконанні бойового завдання солдат 122-го окремого аеромобільного батальйону, 81-ої окремої аеромобільної бригади у складі десантно-штурмових військ ЗСУ, потрапив під шквальний артилерійський обстріл та отримав несумісні з життям поранення.
Хорольська громада знову в серпанку чорної скорботи. Один за одним наші земляки-військовослужбовці стають у стрій небесної варти, навічно залишаючи земне життя. Хорольщина вже втратила 32-ох воїнів, які полягли смертю хоробрих у російсько-українській війні за територіальну цілісність, суверенітет та мирне життя свого народу. 27 грудня багатолюдна громада Хорольщини зустрічала тіло вбитого наймолодшого солдата Литовського Владислава Геннадійовича, стоячи навколішках з тихою молитвою, біля підніжжя пам’ятника національному генію Тарасу Шевченку.
Прокидаючись щоранку, не забуваймо дякувати нашим воїнам ЗСУ за можливість зустрічати багряний схід сонця у чистому небі. Не забуваймо дякувати Богу за дар життя, а захисникам – за їх самопожертву для нашої безпеки. Після повномасштабної війни кожен з нас опинився на своєму фронті і кожен, хто як тільки може, із самого початку й донині допомагає нашим визволителям відновити мир в Україні та наблизити омріяну Перемогу. Ще один автомобіль попрямував сьогодні на Чернігівщину для підтримки обороноздатності української армії.
