Четверта осінь приходить на Хорольщину і омивається не дощами, а сльозами гірких втрат. Довгою й тернистою дорогою повертаються додому «на щиті» найкращі сини України. Вони віддають найдорожче – власне життя у жорстокому протистоянні з підступною рашистською ордою. Хорольська земля знову схиляє голову в скорботі. Її син, вірний Воїн і Захисник – Станіслав Федосійович Новеселецький загинув 9 вересня 2025 року, захищаючи рідну країну від ворога на Харківщині.
Четверта осінь приходить на Хорольщину і омивається не дощами, а сльозами гірких втрат. Довгою й тернистою дорогою повертаються додому «на щиті» найкращі сини України. Вони віддають найдорожче – власне життя у жорстокому протистоянні з підступною рашистською ордою. Хорольська земля знову схиляє голову в скорботі. Її син, вірний Воїн і Захисник – Станіслав Федосійович Новоселецький загинув 9 вересня 2025 року, захищаючи рідну країну від ворога на Харківщині.
Тиша, що мала б дарувати спокій, сьогодні розривається криком болю й невимовної скорботи. Нашу тишу і спокій порушила ненависна рашистська орда, яка безжально нищить українців і все на своєму кривавому шляху.
Мешканець села Клепачі Хорольської громади, молодший сержант Збройних Сил України Ігор Вікторович Гордієнко, посмертно удостоєний високої державної нагороди – ордена «За мужність» ІІІ ступеня. Відповідну відзнаку присвоєно згідно з Указом Президента України від 6 червня 2025 року №392 за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, а також самовіддане виконання військового обов’язку.
Віками пам’ятатиме Хорольська громада та вся Україна той нестерпний біль від втрат, що все частіше озивається жалобою і молитвами за загиблими Воїнами. Особливо болісну втрату зазнала сім'я та друзі після трагічної загибелі мешканця міста Хорола в статусі внутрішньо переміщеної особи, солдата Євгенія Вікторовича Лук’янченка. Не лише від кулі ворога гинуть наші Захисники, а й від масованих ракетних обстрілів ще на етапі їх підготовки до зіткнення з ворогом на передовій лінії оборони.
Пам’ять…Таке коротке слово. Вона нетлінна і вічна…. Пам’ять за загиблими – ніколи не згасне! Йдуть від нас кращі з кращих. Нічим не заповнити ці втрати. Жодними словами не утішити рідних і близьких. І одне лише може пом’якшити гіркоту втрат – це наша пам’ять, це розуміння того, що жертви не були марними..
Високою державною нагородою удостоєно нашого земляка-військовослужбовця Збройних Сил України – Артема Анатолійовича Кравченка. Указом Президента України від 25 грудня2024 року №880 за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені в захисті суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, головний сержант Артем Кравченко відзначений почесною нагородою – орденом «За мужність» ІІІ ступеня. На превеликий жаль, посмертно.
Указом Президента України від 13.03.2025 №160 нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня нашого земляка – солдата Ігоря Сергійовича Кірія. Стрілець-снайпер 3 десантно-штурмового відділення 1 десантно-штурмового взводу 5 десантно-штурмової роти 2 десантно-штурмового батальйону 95 окремої десантно-штурмової Поліської бригади удостоєний високої державної нагороди за виняткову мужність і самопожертву, проявлену в боях на Курщині у ході великої визвольної війни.
Нагадуванням про безсмертні подвиги новітніх Героїв стають їх посмертні нагороди, як священні реліквії для рідних. 25 грудня 2024 року Указом Президента України №880 орденом «За мужність» ІІІ ступеня нагороджено посмертно Костюка Володимира Степановича. Героя удостоєно високою державною нагородою за самовіддане служіння українському народові, стійкість і героїзм, виявлені у захисті незалежності та територіальної цілісності України.
За доблесть і безсмертний подвиг нашого земляка із с.Левченки Клепачівського старостату – солдата, старшого стрільця 2 десантно-штурмового відділення 2 десантно-штумового взводу 12 десантно-штурмової роти 3 десантно-штурмового батальйону 80 ОДШБр Станіслава Леонідовича Остапенка нагороджено високою державною нагородою.
