Підтримка Сил оборони України від Хорольської міської територіальної громади та місцевої влади є пріоритетною і визначальною в умовах непростого сьогодення. Матеріально-технічна та гуманітарна допомога українській армії від Хорольської міської ради включає різні її види – від організації благодійних культурно-масових заходів та акцій для збору коштів на підтримку військових за участі широкого кола працівників виконавчого комітету та структурних підрозділів ради до субвенцій військовим частинам з дохідної частини бюджету Хорольської міської територіальної громади.
Війна не жаліє нікого. Вона безжально вбиває, спустошує, трощить, спопеляє, розбиває, зрівнює з землею збудований віками й не одним поколінням цивілізований світ. Найстрашніші втрати у війні з російськими окупантами – це втрати людські. Усе можна повернути, відбудувати, але не воскресити із мертвих людські життя. Ще одне людське життя, на жаль, обірвала російська армія здичавілих варварів-загарбників ХХІ століття.
Третій рік поспіль українські піхотинці отримують вітання з професійним святом в умовах війни. Піхота – найчисленніша сила в армії, яка завжди знаходиться на лінії зіткнення з противником. За час війни українські піхотинці продемонстрували всьому світові, а в першу чергу ворогу, свій високий професіоналізм та вишкіл.
Руйнівна жорстокість війни перетинає всі межі й безперестанно сіє смерть, людські страждання і розруху. Масштаби втрат для громади і всієї України вражають, ступінь болю гірких втрат сягає невидимої й немислимої глибини. У війні з російськими окупантами з 2014 року Хорольщина втратила вже 69 земляків. У Покровськобагачанський старостат на вічний спочинок повернувся «на щиті» з полю бою 11-й боєць – мешканець с.Тарасівка.
Білими лебедями відлітають у простір незвіданих світів наші Захисники, земне життя яких безжально забирає російський агресор. За кожною смертю – ціла історія безповоротно втраченого людського життя, зламана доля, обірваний вік, невиліковні й до нестерпності болючі рани втрат для найрідніших і найближчих людей. Це втрати, які неможливо осягнути не лише рідним. Це біль всієї України, яка втрачає кращих синів і доньок України, цвіт нації.
Білими лебедями відлітають у простір незвіданих світів наші Захисники, земне життя яких безжально забирає російський агресор. За кожною смертю – ціла історія безповоротно втраченого людського життя, зламана доля, обірваний вік, невиліковні й до нестерпності болючі рани втрат для найрідніших і найближчих людей.
Щорічно 12 грудня своє професійне свято відзначають Сухопутні війська Збройних Сил України. Ураховуючи заслуги цього роду військ, свято встановлено на його вшанування Указом Президента України «Про День Сухопутних військ України» від 18.10.1997 №1167/97. Сухопутні війська Збройних Сил України – основа української армії, найчисельніша частина нашого могутнього війська у забезпеченні обороноздатності держави!
14 листопада 2023 року, перед початком пленарного засідання 49-ої позачергової сесії Хорольської міської ради, відбулося вручення почесної державної нагороди ордену «За мужність» ІІІ ступеня, присвоєну Валентину Васильовичу Марусенку. Солдат, старший водій 1-го мотопіхотного відділення, 1-го мотопіхотного взводу, 1-ї мотопіхотної роти 58-ої окремої мотопіхотної бригади імені гетьмана Івана Виговського у складі Сухопутних військ Збройних Сил України, удостоєний такої відзнаки за особливі заслуги перед Батьківщиною.
Шановні воїни-артилеристи, представники зенітних ракетних військ Збройних Сил України та ветерани!
Сьогодні, 3 листопада, Україна відзначає День ракетних військ і артилерії! Під час збройної агресії російської федерації важко переоцінити вогневу перевагу над ворогом, на яку здатні українські ракетні війська та артилерія. Це найпотужніша вогнева сила української армії і незамінна підтримка піхотинців, найстрашніша ударна сила по позиціях противника.
З невимовним болем, який переростає у розпач, Хорольщина проводжає у засвіти полеглих Героїв. Все частіше й частіше, мов чорний зловіщий крук, прилітають із фронту сповіщення про смерть Захисників. Не встигла площа Кобзаря висохнути від сліз після прощання з Олександром Бондарем, як знову шокувала трагічна звістка про загибель на полі бою його побратима і колеги по роботі з механічного заводу – Станіслава Андрійовича Устименка.
