Війна безжально увірвалася в життя українців, розділивши його 24 лютого 2022 року на «до» і «після». Вона принесла біль утрат, гіркоту розлук і чорні звістки, що крають серця родин та громад. Та водночас ця жорстока доба явила світові справжню силу українського духу – незламність, жертовність і любов до рідної землі, за яку наші Воїни стали стіною. У боротьбі за свободу і незалежність України віддав власне життя наш земляк – Сергій Олексійович Олексенко.
Війна безжально увірвалася в життя українців, розділивши його 24 лютого 2022 року на «до» і «після». Вона принесла біль утрат, гіркоту розлук і чорні звістки, що крають серця родин та громад. Та водночас ця жорстока доба явила світові справжню силу українського духу – незламність, жертовність і любов до рідної землі, за яку наші Воїни стали стіною. У боротьбі за свободу і незалежність України віддав власне життя наш земляк – Сергій Олексійович Олексенко.
Пам’ять…Таке коротке слово. Вона нетлінна і вічна…. Пам’ять за загиблими – ніколи не згасне! Йдуть від нас кращі з кращих. Нічим не заповнити ці втрати. Жодними словами не утішити рідних і близьких. І одне лише може пом’якшити гіркоту втрат – це наша пам’ять, це розуміння того, що жертви не були марними..
Ніщо так не об’єднує людей, як біда. Сьогодні вона на всіх одна… Війна, яка вбиває, нищить і калічить. Вже одинадцять років наша країна втрачає кращих своїх синів і доньок, які захищають нас у війні з російською федерацією та її найманцями. Наш народ переживає найтрагічніші сторінки своєї історії. Серце крається від жалю за всіх загиблих у цій кривавій та лютій війні.
У весняний день, 14 березня, наче завмерло все живе в природі навкруги. Із глибоким смутком і скорботою Хорольська громада навічно прощалася на площі Великого Кобзаря із новітнім Героєм України – Олександром Васильовичем Твердовським. Щоразу все важче й важче отримувати звістки про втрати наших молодих бійців, які мужньо боронять рідну землю…
Щороку свідків війни 1939-1945 років стає все менше й менше. Ціле покоління, якому ми завдячуємо своїм життям, без вороття відходить у засвіти. Але пам'ять про наших героїв не згасне в наших серцях, бо ми довічно будемо в неокупному боргу перед ними. І не вщухає біль сердечний від того, що цьогоріч 9 травня вперше хорольська громада відзначила День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні без участі самих сивочолих ветеранів. Кожного проймала туга під звуки тихого шелесту проливного дощу.
