На фронті російсько-української війни гинуть кращі сини і доньки України. Когось вбивають рашисти на полю болю, когось мордують голодом і катують у полоні, а в когось не витримує серце. Ще одне гаряче й щире серце Воїна-захисника, яке боліло за Україну, не витримало постійної напруги. До рідного міста Хорола повернувся навічно військовослужбовець Збройних Сил України – мужній Воїн Микола Миколайович Рідкобород.
Ще одне гаряче й щире серце Воїна-захисника, яке боліло за Україну, не витримало постійної напруги. На вічний спочинок у рідне місто Хорол повернувся старший солдат, водій-гранатометник 22 батальйону спецпризначення окремої президентської бригади імені гетьмана Богдана Хмельницького – Микола Миколайович Рідкобород. Траурна церемонія прощання відбудеться у суботу, 15 червня, орієнтовно о 10:00 год. на площі біля пам'ятника Т.Г.Шевченку в м.Хорол.
За Україну треба не помирати, а битися і бути готовим боротися до кінця, як це робив наш земляк з міста Хорола – мужній Воїн Микола Миколайович Рідкобород. Він відчайдушно обороняв Батьківщину, втім серце звитяжного лицаря навічно зупинилося 9 червня 2024 року в м. Святогірськ Краматорського р-ну Донецької обл. Ця трагічна звістка увірвалася чорним вороном у Хорольську громаду, до родини полеглого Захисника.
Через біль непоправних втрат людські душі перетворюються на випалені пустки. І день, і ніч війна не затихає і множить горе на нашій рідній українській землі. Війна назавжди таврує у нашій пам’яті, свідомості й підсвідомості знання про скороминущість існування, швидкоплинність життя і крихкість кришталевого миру.
Через біль непоправних втрат людські душі перетворюються на випалені пустку. І день, і ніч війна не затихає і множить горе на нашій рідній українській землі. Війна назавжди таврує у нашій пам’яті, свідомості й підсвідомості знання про скороминущість існування, швидкоплинність життя і крихкість кришталевого миру. Кожна нова трагічна звістка запалює пекельний вогонь страждань і туги у зранених душах рідних, згорьованих осиротілих дітях. З кожним сповіщенням про смерть із фронту згасають очі й огортає темінь серця земляків Хорольського краю.
Все частіше у Хорольську громаду приходять трагічні звістки з усіх напрямків бойових зіткнень з військовими підрозділами російських окупантів. Все більше противник завдає тяжких втрат українцям, безжально обриваючи молоді життя. Все більше свіжих могил зʼявляється на Алеї Слави міського кладовища і в селах нашої громади. Ці втрати спустошують і розривають душу на шмаття. Аби не втратити Україну, ми втрачаємо її кращих синів і доньок.
Війна не жаліє нікого. Вона безжально вбиває, спустошує, трощить, спопеляє, розбиває, зрівнює з землею збудований віками й не одним поколінням цивілізований світ. Найстрашніші втрати у війні з російськими окупантами – це втрати людські. Усе можна повернути, відбудувати, але не воскресити із мертвих людські життя. Ще одне людське життя, на жаль, обірвала російська армія здичавілих варварів-загарбників ХХІ століття.
Часи випробувань для сучасної України – це непрості випробування для кожного з нас. Російський агресор прийшов до нас з війною, розділивши життя на «до» і «після». Щодня війна приносить горе, скорботу та втрати в українські родини. Ще в одну хорольську родину прийшла страшна звістка з фронту про загибель Героя-захисника. 17 травня 2024 року в бою за Батьківщину поблизу н.п. Красногорівка Покровського р-ну Донецької обл. загинув наш земляк, солдат, водій стрілецького батальйону – Горбунов Станіслав Леонідович.
Війна особливо загострила відчуття короткочасності життя, його крихкості. Короткочасним стало життя молодого Воїна-захисника, який мужньо й героїчно боронив Україну. 2 травня, у велике православне свято Чистого четверга, Хорольську громаду сколихнула трагічна звістка про втрату Захисника-нацгвардійця, нашого земляка, мешканця Штомпелівського старостату – Ковшова Володимира Петровича…
Війна особливо загострила відчуття короткочасності життя, його крихкості. Короткочасним стало життя молодого Воїна-захисника, який мужньо й героїчно боронив Україну. 2 травня, у велике православне свято Чистого четверга, Хорольську громаду сколихнула трагічна звістка про втрату Захисника-нацгвардійця, нашого земляка, мешканця Штомпелівського старостату – Ковшова Володимира Петровича…