Серпнева спека воєнного лихоліття продовжує свої криваві жнива, залишаючи по собі невимовний біль, осиротілі родини та чорні хустки скорботи. У серцях людей важкими ударами відлунюють дзвони жалоби, сповіщаючи про ще одну непоправну втрату для Хорольської громади. Знову Клепачівський старостинський округ огорнула скорботна тиша. Знову рідна земля зустрічає свого Захисника, який повертається додому «на щиті».
Через понад чотири довгі роки невідомості, болісного й виснажливого очікування, надії та молитов до рідного краю повертається Сергій Анатолійович Дудар – Воїн зі сталевим чоловічим характером, який до останнього подиху залишився вірним військовій присязі, українському народові та своїй державі.
Його шлях повернення додому виявився надто довгим і болісним. Чотири роки рідні та близькі жили надією, чекали бодай найменшої звістки, вірили, що одного дня двері рідної оселі відчиняться і він переступить поріг живим. Та війна принесла найстрашнішу правду – ту, яку серце відмовляється приймати навіть тоді, коли розум уже знає точну відповідь.
Земний шлях молодого Воїна, який народився 10 липня 1986 року, обірвався у день його 36-річчя – 10 липня 2022 року. Йому судилося зустріти свій день народження не серед рідних і близьких, а на полі бою, захищаючи Україну. Його життя обірвалося, але подвиг назавжди залишиться у вдячній пам’яті земляків. Солдат, номер обслуги 1-ої мінометної батареї 16-го окремого мотопіхотного батальйону «Полтава» у складі 58-ої окремої мотопіхотної бригади імені гетьмана Івана Виговського Сухопутних військ Збройних Сил України, з 10 липня 2022 року вважався безвісти зниклим. Того фатального дня рідні чекали на звістку, хотіли привітати його з днем народження, почути рідний голос, сказати найтепліші слова. Але зв’язок обірвався… І разом із ним для найдорожчих людей розпочалися чотири довгі роки болісного очікування. Та війна, яка забирає найкращих, зрештою принесла болючу правду. Результати ДНК-експертизи підтвердили загибель хороброго Захисника України.
Свій останній бій Воїн прийняв 10 липня 2022 року, у день свого народження, поблизу населеного пункту Покровське Бахмутського району Донецької області, де у запеклому бою з російськими окупантами віддав життя за Україну.
Хорольщина в глибокій жалобі схиляє голови, розділяючи невимовний біль непоправної втрати та висловлюючи щирі співчуття: мамі – Тетяні Степанівні Дудар, татові – Анатолію Андрійовичу Дудар, сестрі – Альоні Анатолійовичу Угніч, зятеві – Віталію Вікторовичу Угнічу, племінниці – Дарії Угніч, усім рідним, близьким, друзям, сусідам, бойовим побратимам і кожному, хто зберігатиме світлий образ Героя у своєму серці.
Увага! Військовий поховальний ритуал, заупокійне богослужіння та чин похорону відбудеться у понеділок, 31серпня 2026 року об 11:00 год. в селі Клепачі Клепачівського старостинського округу Хорольської міської територіальної громади.
Відповідно до розпорядження міського голови, 31 серпня 2026 року, у день поховання Захисника Сергія Анатолійовича Дударя, на території Хорольської міської територіальної громади оголошується День жалоби. На знак скорботи просимо приспустити Державний Прапор України на адміністративних будівлях, підприємствах, установах та організаціях громади. День жалоби має пройти в атмосфері мовчазної шани й скорботи: у громаді забороняється проведення розважальних заходів, а також звучання музики та рекламних аудіороликів у громадських місцях.
Закликаємо жителів громади долучитися до церемонії прощання та провести Героя Сергія Дударя останньою земною дорогою, віддавши належну шану та щиросердну вдячність. Нехай крізь гіркі сльози втрати проростає світла пам’ять про оборонця України – незгасна, священна, викарбувана у трагічних сторінках новітньої історії нашої держави. Адже Герої не зникають у небутті. Вони продовжують жити у наших серцях, у вдячності прийдешніх поколінь, у кожному подиху вільної української землі, за яку віддали все.
Сергій повертається додому назавжди. Повертається до своєї землі, яку захищав ціною власного життя. Повертається не переможеним, а Героєм, чий подвиг назавжди вписаний у літопис боротьби українського народу за право на гідне життя під мирним небом, без гуркоту гармат. Ім’я Сергія Анатолійовича Дударя назавжди залишиться символом мужності, честі та самопожертви, а його життєвий подвиг житиме в пам’яті народу, допоки б’ється серце незалежної України.
Бути Воїном – жити вічно! Вічна пам’ять, честь і слава Герою України Сергію Дударю!
