24 лютого 2022 року – дата, що змінила наше життя на «до» і «після». Чотири роки тому війна чорним крилом накрила нашу рідну землю. І нині, чотири роки потому, Хорол зупинився і завмер у скорботній тиші, щоб схилити голови перед світлою пам’яттю тих, хто віддав життя за свободу України й за наше право жити під мирним небом.

Мирна акція-нагадування про загальнонаціональну хвилину мовчання «Зупинись! Вшануй!» та меморіальна хода стали не просто подією – вони стали актом національної гідності та вдячності Героям, полеглим і живим. У Національний День молитви громада єдиним серцем і єдиною думкою схилила голови в скорботі, возносячи молитви за спокій душ усіх полеглих та про настання благословенного миру, що зцілить рани рідної землі. До комеморативних заходів долучилися ветерани війни, рідні полеглих військовослужбовців Хорольщини, безвісти зниклих і полонених, студентська молодь, представники духовенства, місцевої влади, громадських організацій та поліції.

Колона рушила маршрутом памʼяті від стели «Світло надії у темряві невідомості» зі синьо-чорним «Стягом Незламних» до Алеї Героїв – як від символу нестерпного болю втрат і незламної віри водночас. У руках люди несли портрети вічно живих світлих образів Героїв. Над колоною простягнулося синьо-жовте полотнище, а у серцях учасників звучала єдина, спільна для всіх священна обітниця – пам’ятати.

У Хорольській громаді за період сучасної війни з лютого 2014 року – 157 полеглих Захисників і одна Захисниця. Це не статистика. Це – обірвані голоси, недописані сторінки життєвих історій, ненароджені діти. Це скалічені людські долі й украдений ворогом час життя. Це хроніка жахливих злочинів армії рф проти української нації і справжня ціна нашої свободи.

Кожен крок цієї ходи – це відповідь ворогу на спробу стерти нас з лиця землі. Хорольщина не просто вшановує памʼять усіх жертв збройної агресії – військових, цивільних і янголят… Ми свідчимо про біль – як ціну, про віру – як шлях, про перемогу – як неминучість нашої спільної боротьби.

Вони віддали життя за мирне небо над нами.

Ми зобов’язані берегти пам’ять крізь віки.

Автор і фото: Ірина ГРИГОРАШ