Весняний паводок – природне явище, що може призвести до непередбачуваних наслідків. Усе залежить від погодних умов: він може пройти тихо та непомітно або наробити лиха. Поверхневий стік дощових і талих вод у межах населених пунктів може призвести до погіршення санітарного стану територій населених місць та виникнення епідемічних ускладнень – поширення інфекційних захворювань.
Час не лікує біль від втрат, він замикає серце назавжди. Ще одне материнське серце розтерзала трагічна звістка із фронту. 12 грудня 2024 року в логові ворога загинув наш земляк із с.Вишняки – Ярослав Григорович Манженко (30.04.1975 р.н.). Молодший сержант, стрілець-номер обслуги десантно-штурмової бригади загинув унаслідок стрілецького бою, до останнього подиху залишаючись вірним військовій присязі на вірність Україні та її народові.
Безжальна, жорстока війна не перестає про себе нагадувати нашій громаді. До небесної сотні захисників Хорольщини доєдналася молода душа. 02 жовтня 2024 року поблизу н.п. Шипилівка Сєвєродонецького р-ну Луганської області загинув наш земляк, уродженець с.Трубайці – Сергій Анатолійович Киприк. Старший солдат, механік-водій танкового батальйону окремої механізованої бригади загинув унаслідок виконання військового обов’язку в бою за Україну та її свободу.
Через біль непоправних втрат людські душі перетворюються на випалені пустку. І день, і ніч війна не затихає і множить горе на нашій рідній українській землі. Війна назавжди таврує у нашій пам’яті, свідомості й підсвідомості знання про скороминущість існування, швидкоплинність життя і крихкість кришталевого миру. Кожна нова трагічна звістка запалює пекельний вогонь страждань і туги у зранених душах рідних, згорьованих осиротілих дітях. З кожним сповіщенням про смерть із фронту згасають очі й огортає темінь серця земляків Хорольського краю.
Шановні мешканці Хорольської міської територіальної громади, внутрішньо переміщені особи!
Настав час відкласти всі свої повсякденні справи та прийти на символічно значиме зібрання громади, аби глибоко вшанувати пам'ять полеглого Героя й гідно провести його останньою земною дорогою. Не може бути жодних виправдань типу "немає часу, змоги, є більш нагальні й термінові справи чи інші плани".
Повернення на вічний спочинок додому через місяці невідомості
Понад 7 місяців невідомості, німого болю, глухої пустки і виснажливих очікувань. І ось настав той день, коли підтвердилися найстрашніші страхи. Підтвердився факт загибелі Романа Володимировича Левченка, який вважався зниклим безвісти з 11 березня 2023 року. Трагедія сталася поблизу села Діброва Міловської селищної громади Старобільського району Луганської області, що розташоване на межі з російською федерацією.
Битва за незалежність і територіальну цілісність України не вщухає і набирає ще більш страшних обертів, ще з більшими трагічними наслідками і людськими втратами. Хорольська громада зустрічає «на щиті» з поля бою захисника міста-фортеці Бахмуту – молодшого сержанта, начальника польової лазні взводу матеріального забезпечення танкового батальйону (в/ч А0989) 56-ої окремої мотопіхотної Маріупольської бригади Збройних Сил України – Сергія Анатолійовича Сидоренка.
Серед черги трагічних подій в Україні та світі вже немає місця для жодних емоцій, лише пустка і страх перед невідомістю. Через жорстокі злочини терористів стигне кров і німіє серце, розривається душа від нових непоправних втрат. Хорольська громада один за одним проводжає останньою земною дорогою полеглих Героїв, які вступили в нерівний двобій із кривавим агресором та з честю виконали свій військовий обов’язок.
Білими лебедями відлітають у вирій незвіданих світів молоді Захисники, земне життя яких безжально забирає ворожа російська армія. За кожною смертю – ціла історія безповоротно втраченого людського життя, загублена доля, обірваний вік, невиліковні й до нестерпності болючі рани втрат для найрідніших.
До уваги мешканців Хорольської міської територіальної громади!
