Російсько-українська війна щодня забирає життя найкращих синів і доньок України, залишаючи невимовний біль у серцях рідних, близьких та всієї громади. Війна – найжахливіший винахід людства. Вона має масштабні трагічні наслідки та безжально стирає часові межі між надією і вічністю. Вона потворно розмиває кордони між минулим і теперішнім, між сном і реальністю, між життям і смертю. Особливо тяжкими є звістки, коли після довгих тижнів, місяців, а то й років невідомості й болісного очікування підтверджується загибель військовослужбовців, які вважалися безвісти зниклими.
Щороку тисячі підлітків без батьківського піклування починають самостійне життя без близької людини поруч – того, хто міг би підтримати, показати приклад, навчити справлятися з буденними викликами або просто бути поряд у важливі моменти. Саме для того, щоб привернути увагу до важливості такої підтримки, в Україні стартувала комунікаційна кампанія «Наставництво – твій досвід у дії».
Війна безжально випробовує людські долі, залишаючи по собі не лише зруйновані міста, а й нестерпну тишу чекання. Серед найболючіших її сторінок – історії Воїнів, які довгий час перебували у статусі безвісти зниклих. Для їхніх родин це були місяці й роки між надією та відчаєм, між вірою в диво і страхом почути гірку правду. І лише після проведення ДНК-експертиз настає визначеність – важка, трагічна, невблаганна, але така необхідна.
Указом Президента України від 13.05.2024 №323 «Про відзначення державними нагородами України» відзначено мужність та самовідданість захисника – молодшого сержанта Олександра Сергійовича Скрипніченка, який віддав своє життя за свободу та незалежність нашої держави. Полеглий Герой посмертно нагороджений орденом «За мужність» III ступеня – однією з найвищих нагород за відвагу на полі бою.
19 липня в Україні відзначають День тренера. Офіційне свято фахівців сфери фізичної культури і спорту започаткували лише у 2021 році, тож цьогоріч ми відзначаємо його вчетверте. Дату 19 липня для відзначення цього свята обрано не випадково. Цього дня у 1996 році в Олімпійських іграх вперше взяла участь окрема команда незалежної України.
У яскравий день літа, 30 липня, у Хорольському базовому будинку культури відбувся ювілейний концерт, приурочений 75-річчю з Дня народження легендарної постаті Хорольщини – Василя Васильовича Симулика. У глядацькому залі зібралися не лише шанувальники багатогранної творчості Василя Васильовича, а й широке коло людей, для яких він став духовним пастором, мудрим вчителем і наставником.
20 травня 2023 року став жалобним днем для Хорольської громади. Останньою земною дорогою провели військовослужбовця Збройних Сил України Віктора Васильовича Виплавня. До прощальної церемонії у середмісті Хорола разом із громадою долучилися рідні, друзі, побратими, колеги по роботі в колишньому мирному цивільному житті та представники міцевої влади.
У визвольній боротьбі за Україну Хорольська громада втратила вже 25 найкращих своїх земляків. З одним із загиблих захисників попрощалися хорольці 29 жовтня на площі геніального пророка, національного героя і символа України Тараса Шевченка. Війна забирає найкращих, хто без вагань і роздумів у перших рядах могутньої армії стає на захист рідної країни, землі і народу. Саме таким був наш земляк, уродженець села Грушине Новоаврамівського старостинського округу Левченко Микола Анатолійович.
26 липня Хорольська громада попрощалася з одним із 14 загиблих земляків, які поклали свої голови в боях з російською навалою. Відважного воїна, інспектора прикордонної служби 3 категорії, головного сержанта Могилів-Подільського прикордонного загону імені Героя України старшого лейтенанта Вячеслава Семенова, 1-ої прикордонної застави, 4-ої прикордонної комендатури швидкого реагування, 24-го загону прикордонної служби України – Олександра Васильовича Лозу провели останньою земною дорогою за всіма християнськими канонами та з військовими почестями.
Свій поважний 90-річний ювілей днями відзначив Мартиненко Іван Никифорович. Людина, досвід та мудрість якої щиро цінують земляки, особливо – колеги-лікарі. Для багатьох медиків Хорольщини він став мудрим порадником та наставником. Хорольській медицині Іван Никифорович присвятив 35 років, 12 із яких був завідувачем поліклініки.
