Війна безжально випробовує нас на міцність, загострює відчуття короткочасності людського життя й крихкості миру у світі, який досі не спромігся зупинити російський тероризм. Чорні звістки одна за одною приходять у Хорольську громаду – повертаються додому наші Герої, які тривалий час вважалися безвісти зниклими. Їхні імена стають символами мужності, братерства та самопожертви. Ще один син України, наш земляк – Вакуленко Роман Вікторович, уродженець села Штомпелівка, повернувся додому «на щиті».

Війна безжально випробовує нас на міцність, загострює відчуття короткочасності людського життя й крихкості миру у світі, який досі не спромігся зупинити російський тероризм. Чорні звістки одна за одною приходять у Хорольську громаду – повертаються додому наші Герої, які тривалий час вважалися безвісти зниклими. Їхні імена стають символами мужності, братерства та самопожертви. Ще один син України, наш земляк – Вакуленко Роман Вікторович, уродженець села Штомпелівка, повертається додому «на щиті».

У вівторок, 14 січня 2025 року, у місті Хоролі відбулася зустріч із сім’ями військовослужбовців, які мають статус військовополонених та зниклих безвісти. Представник Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини в Полтавській області Владислав Носенко, спільно з старшим криміналістом слідчого управління ГУНП в Полтавській області, представником центру з розшуку осіб зниклих безвісти за особливих обставин – Олександром Мартинюком, головою ГО «Родини полонених та безвісти зниклих Полтавщини» – Лідією Місюренко, а також помічницею народного депутата Олега Кулініча – Тетяною Усик, провів зустріч із сім’ями військовослужбовців, які потрапили у полон або вважаються зниклими безвісти. 

Після довгих пошуків і невідомості тіло нашого Героя-захисника Володимира Костюка повертається додому «на щиті»… Могили. З іменами, братські й безіменні. Скільки їх залишилося на дорогах війни. Скільки Воїнів так і залишаться безвісти зниклими, з невідомою долею. На превеликий жаль, Хорольська громада втратила ще одного мужнього воїна, який самовіддано боронив рідну країну від російських окупантів.

Згідно Указу Президента України, починаючи з 2019 року, 29 серпня відзначається День пам’яті захисників України, які загинули у боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України. Дата обрана тому, що 29 серпня 2014 року сталася одна з найкривавіших трагедій російсько-української війни – колони українських бійців почали виходити із Іловайського котла так званим «зеленим коридором» і цинічно були розстріляні майже впритул російськими військами.

Шановні мешканці Хорольської міської територіальної громади!

Наказом начальника Полтавської обласної військової адміністрації Дмитра Луніна 28 червня оголошено Днем жалоби з метою вшанування пам’яті загиблих внаслідок ракетного удару по торговельному центру «Амстор» у місті Кременчуці.

З метою гідного вшанування пам’яті військовослужбовців та учасників добровольчих формувань, які загинули під час війни на сході України, відстоюючи незалежність, суверенітет і територіальну цілісність держави, Президент України підписав у 2019 році указ про відзначення 29 серпня Дня пам'яті захисників України. Відтоді, третій рік поспіль на теренах нашої держави в цей день відзначається жалобна національна дата – День пам’яті захисників на східних кордонах України.   

До Дня вшанування учасників бойових дій на території інших держав

та 25-ї річниці виведення військ колишнього СРСР

з Республіки Афганістан

Війна в Афганістані — це збройний конфлікт, у якому брали участь урядові війська Афганістану і Радянського Союзу проти повстанських груп моджахедів. Вона розпочалась у грудні 1979 року нападом спецпідрозділів КДБ СРСР на президентський палац у Кабулі і вбивством президента країни Хафізулли Аміна і його оточення та введенням у країну «обмеженого контингенту» Радянської Армії. Війна за офіційними радянськими даними тривала до виводу основної маси радянських військ 15 лютого 1989 року. В результаті цієї війни загинуло (за міжнародними даними, прийнятими також і СРСР) близько 1,5 млн або 10% з числа тодішнього населення країни. Радянські втрати, за офіційними даними СРСР, становили близько 15 тисяч військовослужбовців.