Війна безжально стирає часові межі між надією і вічністю. Вона потворно розмиває кордони між минулим і теперішнім, між сном і реальністю, між життям і смертю. Дні, тижні, місяці, які складаються в роки чекання стають нестерпним випробуванням для родин, чиї сини, чоловіки, батьки вважалися безвісти зниклими. Вони жили вірою, що рідний голос ще озветься, що диво повернення стане реальністю.

Війна безжально випробовує нас на міцність, загострює відчуття короткочасності людського життя й крихкості миру у світі, який досі не спромігся зупинити російський тероризм. Чорні звістки одна за одною приходять у Хорольську громаду – повертаються додому наші Герої, які тривалий час вважалися безвісти зниклими. Їхні імена стають символами мужності, братерства та самопожертви. Ще один син України, наш земляк – Вакуленко Роман Вікторович, уродженець села Штомпелівка, повернувся додому «на щиті».

Війна безжально випробовує нас на міцність, загострює відчуття короткочасності людського життя й крихкості миру у світі, який досі не спромігся зупинити російський тероризм. Чорні звістки одна за одною приходять у Хорольську громаду – повертаються додому наші Герої, які тривалий час вважалися безвісти зниклими. Їхні імена стають символами мужності, братерства та самопожертви. Ще один син України, наш земляк – Вакуленко Роман Вікторович, уродженець села Штомпелівка, повертається додому «на щиті».

У вівторок, 14 січня 2025 року, у місті Хоролі відбулася зустріч із сім’ями військовослужбовців, які мають статус військовополонених та зниклих безвісти. Представник Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини в Полтавській області Владислав Носенко, спільно з старшим криміналістом слідчого управління ГУНП в Полтавській області, представником центру з розшуку осіб зниклих безвісти за особливих обставин – Олександром Мартинюком, головою ГО «Родини полонених та безвісти зниклих Полтавщини» – Лідією Місюренко, а також помічницею народного депутата Олега Кулініча – Тетяною Усик, провів зустріч із сім’ями військовослужбовців, які потрапили у полон або вважаються зниклими безвісти. 

Після довгих пошуків і невідомості тіло нашого Героя-захисника Володимира Костюка повертається додому «на щиті»… Могили. З іменами, братські й безіменні. Скільки їх залишилося на дорогах війни. Скільки Воїнів так і залишаться безвісти зниклими, з невідомою долею. На превеликий жаль, Хорольська громада втратила ще одного мужнього воїна, який самовіддано боронив рідну країну від російських окупантів.

Згідно Указу Президента України, починаючи з 2019 року, 29 серпня відзначається День пам’яті захисників України, які загинули у боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України. Дата обрана тому, що 29 серпня 2014 року сталася одна з найкривавіших трагедій російсько-української війни – колони українських бійців почали виходити із Іловайського котла так званим «зеленим коридором» і цинічно були розстріляні майже впритул російськими військами.

Шановні мешканці Хорольської міської територіальної громади!

Наказом начальника Полтавської обласної військової адміністрації Дмитра Луніна 28 червня оголошено Днем жалоби з метою вшанування пам’яті загиблих внаслідок ракетного удару по торговельному центру «Амстор» у місті Кременчуці.

З метою гідного вшанування пам’яті військовослужбовців та учасників добровольчих формувань, які загинули під час війни на сході України, відстоюючи незалежність, суверенітет і територіальну цілісність держави, Президент України підписав у 2019 році указ про відзначення 29 серпня Дня пам'яті захисників України. Відтоді, третій рік поспіль на теренах нашої держави в цей день відзначається жалобна національна дата – День пам’яті захисників на східних кордонах України.   

До Дня вшанування учасників бойових дій на території інших держав

та 25-ї річниці виведення військ колишнього СРСР

з Республіки Афганістан

Війна в Афганістані — це збройний конфлікт, у якому брали участь урядові війська Афганістану і Радянського Союзу проти повстанських груп моджахедів. Вона розпочалась у грудні 1979 року нападом спецпідрозділів КДБ СРСР на президентський палац у Кабулі і вбивством президента країни Хафізулли Аміна і його оточення та введенням у країну «обмеженого контингенту» Радянської Армії. Війна за офіційними радянськими даними тривала до виводу основної маси радянських військ 15 лютого 1989 року. В результаті цієї війни загинуло (за міжнародними даними, прийнятими також і СРСР) близько 1,5 млн або 10% з числа тодішнього населення країни. Радянські втрати, за офіційними даними СРСР, становили близько 15 тисяч військовослужбовців.