І знову невимовно важка, непоправна втрата сколихнула Хорольську громаду… Знову в небесну височінь линуть щирі молитви за душу молодого Воїна, життя якого безжально обірвала кривава російсько-українська війна… У запеклому бою за Україну, до останнього подиху залишаючись вірним військовій присязі та українському народові, загинув відважний Захисник – солдат, оператор безпілотних літальних апаратів 8-го відділення безпілотних авіаційних комплексів (БАК) 5-го взводу БАК роти БАК 5-го штурмового батальйону 5-ої окремої штурмової Київської бригади ЗСУ Андрій Вікторович ТРЕТЯК.
Герої не вмирають. Вони назавжди залишаються у строю нашої пам’яті, у серцях рідних, побратимів і вдячного народу. Їхні імена золотими літерами вписуються в новітню історію Хорольської громади та всієї України як символи незламного духу, мужності, відваги та самопожертви в ім'я держави та народу.
Білим цвітом, що тихо облітає з дерев, і першим теплом весняного сонця Хорольщина зустріла свого полеглого Захисника – Владислава Олеговича Олійніченка. Йому назавжди лише двадцять… Вік, у якому тільки починають будувати мрії, тільки починається пізнання світу й доросле життя. Він же віддав своє життя за свободу рідної землі, за Україну, за кожного з нас.
Мешканці Хорольської міської територіальної громади схиляють голови у глибокій скорботі… У вічність відійшла жінка надзвичайної долі – взірець мудрості, порядності та безмежного милосердя – Любов Костянтинівна Кравцова. Її життя було тихим і світлим служінням людям. Серце цієї жінки завжди билося в унісон із болем і радощами рідного краю, а її життєвий шлях став прикладом щирості, людяності та великої любові до людей.
У вівторок, 3 лютого 2026 року, Хорольську громаду сколихнула гірка й болюча звістка – передчасно обірвалося життя нашого товариша, доброго друга й щирої людини Абуассби Бахааеддіна С.М. У четвер, 5 лютого 2026 року, хорольці попрощалися з «Бахою» біля адміністративної будівлі Територіального центру соціального обслуговування Хорольської міської ради.
Віками пам’ятатиме Хорольська громада та вся Україна той нестерпний біль від втрат, що все частіше озивається жалобою і молитвами за загиблими Воїнами. Особливо болісну втрату зазнала сім'я та друзі після трагічної загибелі мешканця міста Хорола в статусі внутрішньо переміщеної особи, солдата Євгенія Вікторовича Лук’янченка. Не лише від кулі ворога гинуть наші Захисники, а й від масованих ракетних обстрілів ще на етапі їх підготовки до зіткнення з ворогом на передовій лінії оборони.
Ніщо так не об’єднує людей, як біда. Сьогодні вона на всіх одна… Війна, яка вбиває, нищить і калічить. Вже одинадцять років наша країна втрачає кращих своїх синів і доньок, які захищають нас у війні з російською федерацією та її найманцями. Наш народ переживає найтрагічніші сторінки своєї історії. Серце крається від жалю за всіх загиблих у цій кривавій та лютій війні.
У п’ятницю, 06 грудня, у День Збройних Сил України двох земляків-військовослужбовців Хорольської громади відзначено почесними державними нагородами. Указами Президента України від 09.08.2024 №502 та від 13.05.2024 № 323 «Про відзначення державними нагородами України» відзначено мужність та самовідданість захисників – Максима Костянтиновича Чугая та Валентина Вікторовича Голуба.
Указом Президента України від 13.05.2024 №323 «Про відзначення державними нагородами України» відзначено мужність та самовідданість захисника – молодшого сержанта Олександра Сергійовича Скрипніченка, який віддав своє життя за свободу та незалежність нашої держави. Полеглий Герой посмертно нагороджений орденом «За мужність» III ступеня – однією з найвищих нагород за відвагу на полі бою.
