Війна має страшну властивість залишати по собі не лише могили, руїни й спустошені долі. Вона залишає запитання, на які роками не знаходиться відповіді: де наші рідні, де наші Воїни, чи живі вони, чи повернуться колись додому… Для родини та близьких очікування безвісти зниклого – це особливий біль. Біль без останнього прощання, без можливості схилити голову над могилою, запалити свічку й сказати: «спочивай із миром, рідний». Натомість – роки надії, молитов, душевного неспокою і віри в те, що одного дня рідна людина знову повернеться додому.
Повномасштабна війна щодня залишає на українській землі нові рани й забирає тих, хто ще вчора жив, любив, мріяв і чекав зустрічі з рідними. А для їхніх родин найтяжчим випробуванням часто стає не лише втрата, а й очікування – болісне, виснажливе, сповнене надії та страху. Очікування, у якому між «він повернеться» і «його вже немає» залишаються лише молитва, пам’ять і віра у диво. Саме так жила родина Дужик від 20 червня 2026 року. Довгі дні невідомості завершилися найстрашнішим підтвердженням – результатами ДНК-експертизи. Додому, на вічний спочинок, повернувся Захисник України, Воїн із хоробрим серцем – Євген Олександрович Дужик.
Імена восьми Героїв Новоаврамівського краю тепер викарбувані на чорному граніті. Їхні портрети щодня дивитимуться на рідну землю. А їхній подвиг назавжди залишиться у пам’яті тих, заради кого вони віддали найдорожче – власне життя. У четвер, 10 вересня 2026 року, в серці Новоаврамівського старостату відбувся комеморативний захід, сповнений скорботи, вдячності та світлої пам’яті. Цього дня ще двоє синів Новоаврамівської землі – Анатолій Андрійович Киба та Олександр Віталійович Кривчун назавжди повернулися додому в граніті меморіальних дошок.
Є пам’ять, яку не здатен стерти час. Є імена, що назавжди вписані золотими літерами в історію рідного Хорольського краю та України. Є обличчя Героїв, які тепер дивляться на нас із меморіальних плит, нагадуючи про найвищу ціну свободи – людське життя.
Є місця, де затихає повсякденна метушня і кожне ім’я Героя промовляє голосніше за слова. Це священні місця, де кожен погляд із гранітної плити нагадує нам про найвищу ціну свободи. Для Староаврамівки таким сакральним місцем пам’яті стала Алея Слави – простір, де навічно залишаються поруч із земляками ті, хто віддав власне життя за Україну.
Є місця, де тиша промовляє голосніше за слова. Є імена, які час не здатен стерти. Є подвиг, що назавжди залишається у пам’яті народу. Саме таким місцем відтепер є Алея Героїв у Петракіївці Вишневого старостинського округу, де 3 вересня 2026 року відкрили меморіальні дошки на честь полеглих Захисників України – Олександра Анатолійовича Микитенка та Олександра Івановича Кузнецова.
Є подвиги, що не знають забуття. Є імена, які назавжди вписані золотими літерами в новітню історію боротьби України за свободу. Герої не вмирають – вони стають незгасними дороговказами для майбутніх поколінь, а їхня жертовність перетворюється на моральний фундамент нашої державності.
Податкові сервіси стають ще ближчими та доступнішими для жителів Полтавщини. Відтепер платники податків нашого регіону можуть отримувати необхідну підтримку та оперативні відповіді на актуальні питання повністю дистанційно. Це стало можливим завдяки розширенню мережі онлайн-пунктів Офісу податкових консультантів.
Російсько-українська війна щодня забирає життя найкращих синів і доньок України, залишаючи невимовний біль у серцях рідних, близьких та всієї громади. Війна – найжахливіший винахід людства. Вона має масштабні трагічні наслідки та безжально стирає часові межі між надією і вічністю. Вона потворно розмиває кордони між минулим і теперішнім, між сном і реальністю, між життям і смертю. Особливо тяжкими є звістки, коли після довгих тижнів, місяців, а то й років невідомості й болісного очікування підтверджується загибель військовослужбовців, які вважалися безвісти зниклими.
Головне управління ДПС у Полтавській області інформує, що в Україні діють нові правила підтримки працевлаштування осіб з інвалідністю. Змінами, які внесені Законом України № 4219-ІХ, передбачено, що внесок на підтримку працевлаштування осіб з інвалідністю сплачують роботодавці (юридичні особи та ФОП), якщо одночасно:
