1 червня 2025 року трагічно обірвалося життя Андрія Сергійовича Волошина – молодого політика, громадського діяча, депутата Лубенської районної ради VIII скликання. Андрій народився 30 січня 1992 року в місті Хоролі Полтавської області. Виховувався у закладі дошкільної освіти «Малятко». Загальну середню освіту здобував у Хорольській гімназії.
З 20 лютого 2014 року розпочався відлік нової історичної ери, коли країна-агресор посягнула на території України і стала найбільшим порушником міжнародного права у ХХІ столітті. 24 лютого 2022 року російсько-українська війна стала відчутною для кожного українця, коли країна-терорист посилила ескалацію збройного конфлікту під ганебною назвою «СВО» і тотальна війна досягнула глобального масштабу. Увесь цивілізований світ потерпає від агресора, а найстрашнішим наслідком війни є втрата невинних людей.
До уваги мешканців Хорольської міської територіальної громади та небайдужих громадян! «На щиті» повернувся додому відважний Воїн – молодший сержант, заступник командира бойової машини, навідник-оператор 3 механізованого відділення 3 механізованого взводу 1 механізованої роти 3 механізованого батальйону 115 окремої механізованої бригади 10 армійського корпусу ЗСУ – Ігор Вікторович Гордієнко, який поліг смертю хоробрих 07.09.2024 неподалік н.п. Макіївка Сватівського р-ну Луганської обл.
З 20 лютого 2014 року розпочався відлік нової історичної ери, коли країна-агресор посягнула на території України і стала найбільшим порушником міжнародного права у ХХІ столітті. 24 лютого 2022 року російсько-українська війна стала відчутною для кожного українця, коли країна-терорист посилила ескалацію збройного конфлікту під ганебною назвою «СВО» і тотальна війна досягнула глобального масштабу. Увесь цивілізований світ потерпає від агресора, а найстрашнішим наслідком війни є втрата невинних людей.
Щоденно серця українців переповнюються нестерпним болем втрат. Поки на міжнародній політичній арені вирішується доля України у лабіринтах змов із країною-терористом, у несправедливій війні ми втрачаємо найкращих. Нашу націю нищать, з нашою країною не рахуються і таке не пробачається. Тим більше не пробачаються загублені життя Захисників, які з честю стали на захист рідної землі. Не пробачаються загублені життя і зламані долі мільйонів мирних українців.
До уваги мешканців Хорольської міської територіальної громади та небайдужих громадян!
«На щиті» повернувся додому відважний Воїн – солдат, стрілець-снайпер окремої десантно-штурмової бригади Ігор Сергійович Кірій, який поліг смертю хоробрих 04.01.2025 на Курщині. Траурна церемонія прощання з полеглим Героєм Ігорем Кірієм відбудеться у середу, 15 січня 2025 року, о 10:00 год. на площі біля пам’ятника Т.Г.Шевченку міста Хорола. Поховання та заупокійне богослужіння відбудеться у Свято-Троїцькій церкві та на цвинтарі в його рідному селі Вишняки.
Пекучий біль втрати на Курщині нашого земляка військовослужбовця ЗСУ, командира танка Олександра Олексійовича Качаненка стискає серце невимовним болем. У Хорольську громаду все частіше надходять моторошні звістки – сповіщення про загибель тих, хто мав би ще жити і жити. Загибель молодих людей у розквіті сил – це непоправна втрата не лише для нашої громади, але і для України.
Національна гвардія України, як елітне військове формування, відроджена під час війни на сході України в 2014 та утворена з військовослужбовців внутрішніх військ та добровольців. З початком повномаштабного вторгнення росіян Нацгвардія продовжує захищати нашу державу на всіх рубежах та демонструє відмінну організованість, дисципліну та міць.
22 січня Хорольська громада мала б гучно й урочисто відзначати величне свято нашої держави – 105-ту річницю з Дня створення на колишніх землях російської імперії Української Народної Республіки та 104-ту річницю з моменту проголошення першої Незалежності та Акту Злуки УНР і ЗУНР у велику неподільну Україну.
У визвольній боротьбі за Україну Хорольська громада втратила вже 25 найкращих своїх земляків. З одним із загиблих захисників попрощалися хорольці 29 жовтня на площі геніального пророка, національного героя і символа України Тараса Шевченка. Війна забирає найкращих, хто без вагань і роздумів у перших рядах могутньої армії стає на захист рідної країни, землі і народу. Саме таким був наш земляк, уродженець села Грушине Новоаврамівського старостинського округу Левченко Микола Анатолійович.
