Це дата, яка болить і випікає вщент усе живе, що залишилося у серці кожного небайдужого українця. Це день, коли ми згадуємо найдорожче, що втратила Україна – дитячі життя. Цей день встановлено в Україні постановою Верховної Ради України від 1 червня 2021 року, як нагадування про найтрагічніші наслідки війни та втрату найдорожчого скарбу нації – маленьких громадян України.
У п’ятницю, 23 травня 2025 року, у День, коли Україна вшановує Героїв та морських піхотинців, відбулися урочистості з нагоди відкриття меморіальної дошки Герою Хорольщини – Станіславу Леонідовичу Остапенку. Мітинг-реквієм вшанування пам’яті молодого Воїна, уродженця села Левченки Клепачівського старостату Хорольської громади, відбувся в Опорному закладі «Новооріхівський ліцей імені О.Г.Лелеченка» Ромоданівської селищної ради Миргородського району Полтавської області.
Жахлива трагедія у Сумах 13 квітня 2025 року, про яку не можна мовчати! Світ повинен зупинити країну-терориста, яка з болот бʼє балістикою по цивільному населенню і вбиває наших людей! Обірвані життя десятків мирних мешканців, дітей, зруйновані долі, зруйновані вщент обʼєкти інфраструктури, невимовний біль для родин і близьких, залякані люди, мільйони людей – одним кровожерливим диктатором і його союзниками.
Громади центральної та західної України допомагають громадам із прифронтових територій, які найбільше постраждали від російських окупантів. Президентський проєкт «Пліч-о-пліч» має на меті закласти міцний фундамент для єднання громад, запровадити та зміцнити нові зв’язки між громадами-партнерами та громадами-форпостами, щоб вистояти у нелегкі для всієї країни часи.
У війни немає жодних правил. Вона вражає жорстокістю і кількістю людських втрат. Вже неможливо осягнути масштаби трагічних наслідків для України та для тих родин, які втратили найближчих і найдорожчих від посягань агресора. Можна повернути окуповані рашистами землі, можна відбудувати зруйновані диким племенем орків міста і села. Біда у тому, що неможливо воскресити із мертвих убитих рашистськими загарбниками людей.
Битва за незалежність і територіальну цілісність України не вщухає і набирає ще більш страшних обертів, ще з більшими трагічними наслідками і людськими втратами. У суботу, 4 листопада, над площею національного генія і пророка Тараса Шевченка у м.Хорол нависли свинцеві важкі хмари. І небо, і багатолюдна громада з сумом проводжали у засвіти полеглих Героїв – хорольця Романа Володимировича Левченка та бахмутчанина Сергія Анатолійовича Сидоренка.
Битва за незалежність і територіальну цілісність України не вщухає і набирає ще більш страшних обертів, ще з більшими трагічними наслідками і людськими втратами. Хорольська громада зустрічає «на щиті» з поля бою захисника міста-фортеці Бахмуту – молодшого сержанта, начальника польової лазні взводу матеріального забезпечення танкового батальйону (в/ч А0989) 56-ої окремої мотопіхотної Маріупольської бригади Збройних Сил України – Сергія Анатолійовича Сидоренка.
Шановні мешканці міста Хорола та інших населених пунктів України!
Останнім часом найбільш актуальною та обговорюваною проблемою, яка сколихнула та занепокоїла всю світову спільноту, є виявлення та стрімке поширення захворювань на коронавірус 2019-nCoV у різних куточках планети. Інформаційні ресурси вщент переповнені різноманітною інформацією про коронавірус, тяжкий перебіг захворюваності та летальні випадки, які викликали тривогу, паніку та ажіотаж серед людей. Більша частина інформації ґрунтується на домислах і міфах, тож у результаті поширилася з перекрученнями. Закликаємо Вас зберігати спокій і довіряти лише фахівцям – лікарям-інфекціоністам та тим, хто знається на цій проблемі.
Важкі свинцеві хмари трішки наганяють смутку. Але тепла погода цьогорічної осені радує. Радує, бо ще є можливість попрацювати над покращенням благоустрою міста.
На протязі робочого тижня, що швидко промчав і сягнув за середину, вдалося виконати значний об’єм робіт із благоустрою та покращення санітарного стану міста. У цьому напрямку трудилися громадяни, які зайняті на громадських роботах від Хорольського центру зайнятості на умовах співфінансування з міською радою.
За чотири роки війни його підрозділи не втратили жодного бійця. Бригаду «Чорного» 2014-го ввели в район АТО на позиції поряд із російським кордоном. І майже одразу вона зазнала втрат.
На своїй ділянці Влад кілька діб поспіль щоночі з командирами бригадного артдивізіону видирався на навколишні висотки й чітко фіксував спалахи виходів реактивних снарядів із території сусідньої держави. Для нього як для офіцера, який вчився на факультеті артилерійської розвідки, це було математичною аксіомою.
