До когорти Воїнів Небесного Легіону долучився сотий захисник із Хорольської громади 38-річний Сергій Анатолійович Киприк.
Прощання із старшим солдатом, механіком-водієм 53-тої окремої механізованої бригади відбулося 9 жовтня 2024 року на площі Т.Г.Шевченка міста Хорола. З жалобною промовою до рідних звернулися секретар міської ради Юлія Бойко, заступник міського голови Валентин Місніченко, староста Вишняківського старостату Анатолій Вовк та класний керівник Ілля Перетяка.
Жорстока, кровопролитна війна підло обірвала молоде життя. Вона забирає кращих синів України, Героїв - захисників, людей, які захищають нас із вами від російського загарбника. Гине цвіт нації, йдуть ті, хто розуміє, що таке Батьківщина, що таке рідна земля.
Через біль непоправних втрат людські душі перетворюються на випалені пустки. І день, і ніч війна не затихає і множить горе на нашій рідній українській землі. Війна назавжди таврує у нашій пам’яті, свідомості й підсвідомості знання про скороминущість існування, швидкоплинність життя і крихкість кришталевого миру.
Все частіше у Хорольську громаду приходять трагічні звістки з усіх напрямків бойових зіткнень з військовими підрозділами російських окупантів. Все більше противник завдає тяжких втрат українцям, безжально обриваючи молоді життя. Все більше свіжих могил зʼявляється на Алеї Слави міського кладовища і в селах нашої громади. Ці втрати спустошують і розривають душу на шмаття. Аби не втратити Україну, ми втрачаємо її кращих синів і доньок.
Війна особливо загострила відчуття короткочасності життя, його крихкості. Короткочасним стало життя молодого Воїна-захисника, який мужньо й героїчно боронив Україну. 2 травня, у велике православне свято Чистого четверга, Хорольську громаду сколихнула трагічна звістка про втрату Захисника-нацгвардійця, нашого земляка, мешканця Штомпелівського старостату – Ковшова Володимира Петровича…
Шановна громадо, дорогі віряни Хорольщини і України! Щиро вітаю Вас із світлою Вербною Неділею, днем входження Господа в Єрусалим! За доброю українською традицією, у мирний час, ми в цей величний день відвідували храми, зустрічались за святковим столом з родиною. У цей день прийнято бити один одного гілкою освяченої верби зі словами «Не я бʼю, верба бʼє, за тиждень Великдень».
Герої! Вони гинуть за Україну. Молоді та досвідчені. Амбіційні та запальні! Скромні та мрійливі. Сини, чоловіки, татусі, брати, друзі… Титани, які своєю мужністю зупиняють лютого окупанта і захищають кожного з нас!
Хорольську громаду знову сколихнула сумна звістка. У жорстоких боях за Україну, мир та свободу, до станнього борючись за рідну землю, героїчно загинув наш земляк із села Ковтуни Штомпелівкого старостату, Артем Анатолійович Кравченко.
Руйнівна жорстокість війни перетинає всі межі й безперестанно сіє смерть, людські страждання і розруху. Масштаби втрат для громади і всієї України вражають, ступінь болю гірких втрат сягає невидимої й немислимої глибини. У війні з російськими окупантами з 2014 року Хорольщина втратила вже 69 земляків. У Покровськобагачанський старостат на вічний спочинок повернувся «на щиті» з полю бою 11-й боєць – мешканець с.Тарасівка.
Білими лебедями відлітають у простір незвіданих світів наші Захисники, земне життя яких безжально забирає російський агресор. За кожною смертю – ціла історія безповоротно втраченого людського життя, зламана доля, обірваний вік, невиліковні й до нестерпності болючі рани втрат для найрідніших і найближчих людей. Це втрати, які неможливо осягнути не лише рідним. Це біль всієї України, яка втрачає кращих синів і доньок України, цвіт нації.
