Травневі дні на тринадцятому році жорстокої, виснажливої російсько-української війни, осяяні погожим теплом весни, що мало б нести життя і відродження. Натомість вони приносять у Хорольську громаду гіркі, невимовно болючі звістки, від яких холоне кров і крається серце. Одна за одною фронтові вістки чорним крилом торкаються домівок, несучи тишу втрати, що важча за будь-які слова. За результатами ДНК-експертизи встановлено загибель нашого земляка – Пилипенка Романа Володимировича, 19 грудня 1981 року народження, уродженця села Кривці Ялосовецького старостату.
Хорольська громада з глибоким болем і водночас із невимовною гордістю схиляє голови перед світлою пам’яттю своїх відданих синів – молодшого сержанта Олександра Анатолійовича Микитенка та солдата Геннадія Григоровича Лісничого. За проявлену особисту мужність, стійкість духу, вірність військовій присязі та безпосередню участь у бойових діях наші Захисники посмертно удостоєні високих відомчих бойових нагород – почесних нагрудних знаків «Комбатантський Хрест» та нагрудних знаків «Честь та пам’ять».
Напередодні Різдва, у середу, 24 грудня 2025 року, тиша свята була пронизана болем втрати й водночас величчю подвигу. У цей день почесна бойова нагорода – орден «Золотий Хрест» знайшла свого Героя, але вже посмертно. Її вручили маленькому синові Владислава Щербини – дитині, якій лише чотири місяці від народження, і яка ніколи не відчує тепло батькових обіймів.
Все частіше у натовпі зустрічаються згорьовані від втрат обличчя, все більше чорних хусток і спустошених від сліз очей. Сучасна війна вже давно вийшла за межі окопів і стрілецької зброї. Вона стала високотехнологічною, багатовимірною і неймовірно руйнівною – не лише фізично, а й психологічно, економічно, культурно. У новітній війні гинуть не лише тіла – змінюються люди, суспільства, нації. Війна призводить не лише до масових вбивств, а й до морального вигорання.
Все частіше у натовпі зустрічаються згорьовані від втрат обличчя, все більше чорних хусток і спустошених від сліз очей. Сучасна війна вже давно вийшла за межі окопів і стрілецької зброї. Вона стала високотехнологічною, багатовимірною і неймовірно руйнівною – не лише фізично, а й психологічно, економічно. У новітній війні гинуть не лише тіла – змінюються люди, суспільства, нації. Війна призводить не лише до масових вбивств, а й до морального вигорання.
Високою державною нагородою удостоєно нашого земляка-військовослужбовця Збройних Сил України – Артема Анатолійовича Кравченка. Указом Президента України від 25 грудня2024 року №880 за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені в захисті суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, головний сержант Артем Кравченко відзначений почесною нагородою – орденом «За мужність» ІІІ ступеня. На превеликий жаль, посмертно.
Щиро вітаємо вас із Днем Героїв та Днем морської піхоти в Україні, які відзначаються на загальнодержавному рівні 23 травня. Ці дати нагадують нам про безмежну відвагу, самопожертву та любов до Батьківщини. У день, коли ми вшановуємо Героїв усіх поколінь – від лицарів Княжої доби і запорізьких козаків до воїнів сучасної визвольної війни, – ми водночас висловлюємо глибоку шану й морським піхотинцям.
За доблесть і безсмертний подвиг нашого земляка із с.Левченки Клепачівського старостату – солдата, старшого стрільця 2 десантно-штурмового відділення 2 десантно-штумового взводу 12 десантно-штурмової роти 3 десантно-штурмового батальйону 80 ОДШБр Станіслава Леонідовича Остапенка нагороджено високою державною нагородою.
Хорольська громада в подвійному траурі й жалобі. Пекучий біль і гіркий смуток чорним крилом вкотре торкнувся нашого краю. У четвер, 06 березня 2025 року, великою родиною хорольці попрощалися з двома Героями-захисниками – Романом Миколайовичем Чигрином та Леонідом Миколайовичем Дешевим, які одночасно з різних фронтових напрямків повернулися «на щиті» на малу Батьківщину.
З приходом весни не перестають крижаніти серця через чорні фронтові звістки. Всі вже чули, що в черговий раз трагедія російсько-української війни дісталася знову Хорольської громади. В жалобі схиляємо голови через гірку життєву несправедливість, через кровопролитне горнило моторошної війни з найстрашнішими її наслідками. У війні з рашистськими окупантами загинув наш земляк-військовослужбовець – Леонід Миколайович Дешевий.
