У п’ятницю, 29 серпня 2025 року, в самому серці села Вишняки відбулася урочиста й водночас жалобна подія – відкриття меморіальних дошок на честь мужніх земляків, які віддали своє життя за свободу і незалежність України. Цей день невипадково співпав із Днем пам’яті загиблих Захисників України, коли вся країна схиляє голови у шані перед своїми Героями.
Пам’ять…Таке коротке слово. Вона нетлінна і вічна…. Пам’ять за загиблими – ніколи не згасне! Йдуть від нас кращі з кращих. Нічим не заповнити ці втрати. Жодними словами не утішити рідних і близьких. І одне лише може пом’якшити гіркоту втрат – це наша пам’ять, це розуміння того, що жертви не були марними..
Біль від втрат Героїв – це біль, який пронизує не лише родини, де вже ніколи не дочекаються з війни сина, чоловіка, брата, а й усе суспільство. Кожен наш Захисник – це цілий всесвіт: з мріями, з любов’ю, з добром, яке він ніс у світ. Таким був наш земляк, Герой-захисник Володимир Олександрович Качаненко, якого вбила кровожерлива путінська армада.
З глибоким сумом повідомляємо про трагедію, що трапилася 11 квітня 2025 року. Після тривалої боротьби за життя відійшов у вічність наш земляк із міста Хорола, Герой-захисник України – Володимир Олександрович Качаненко. 25 лютого 2025 року солдат, стрілець стрілецького відділення окремого стрілецького батальйону 63 ОМБр отримав тяжке поранення в голову в результаті ворожого танкового обстрілу, гідно й героїчно даючи відсіч противнику.
Українці добре пам’ятають поштові марки «Українська Мрія» і «Переможного Нового року», випущені Укрпоштою минулого року за ескізами 11-річної Софії Кравчук і одинадцятикласниці Валерії Михайлової. Попри юний вік авторів, ці поштові випуски набули великої популярності і входять до ТОP-5 найпопулярніших марок України воєнного часу.
Сьогодні, 23 серпня, ще одним мужнім воїном-хорольцем поповнився стрій Небесного війська… Хорольська громада попрощалася із захисником, вірним сином України, старшим сержантом з матеріального забезпечення 6 мотопіхотної роти 2 мотопіхотного батальйону військової частини А1302 – Сергієм Михайловичем Гавриком.
Лучний метелик – це не колорадський жук , чи інший відомий нині шкідник. Про нього пам’ятають лише сивочолі агрономи, коли в минулі роки він хмарами знімався в повітря після проїзду автомобіля в вечірні години біля поля, де він розселявся і розмножувався, вдень як правило метелики сидять під листками рослин.
