У п’ятницю, 29 серпня 2025 року, в самому серці села Вишняки відбулася урочиста й водночас жалобна подія – відкриття меморіальних дошок на честь мужніх земляків, які віддали своє життя за свободу і незалежність України. Цей день невипадково співпав із Днем пам’яті загиблих Захисників України, коли вся країна схиляє голови у шані перед своїми Героями. 

Пам’ять…Таке коротке слово. Вона нетлінна і вічна…. Пам’ять за загиблими – ніколи не згасне! Йдуть від нас кращі з кращих. Нічим не заповнити ці втрати. Жодними словами не утішити рідних і близьких. І одне лише може пом’якшити гіркоту втрат – це наша пам’ять, це розуміння того, що жертви не були марними..

Біль від втрат Героїв – це біль, який пронизує не лише родини, де вже ніколи не дочекаються з війни сина, чоловіка, брата, а й усе суспільство. Кожен наш Захисник – це цілий всесвіт: з мріями, з любов’ю, з добром, яке він ніс у світ. Таким був наш земляк, Герой-захисник Володимир Олександрович Качаненко, якого вбила кровожерлива путінська армада.

З глибоким сумом повідомляємо про трагедію, що трапилася 11 квітня 2025 року. Після тривалої боротьби за життя відійшов у вічність наш земляк із міста Хорола, Герой-захисник України – Володимир Олександрович Качаненко. 25 лютого 2025 року солдат, стрілець стрілецького відділення окремого стрілецького батальйону 63 ОМБр отримав тяжке поранення в голову в результаті ворожого танкового обстрілу, гідно й героїчно даючи відсіч противнику.

Українці добре пам’ятають поштові марки «Українська Мрія» і «Переможного Нового року», випущені Укрпоштою минулого року за ескізами 11-річної Софії Кравчук і одинадцятикласниці Валерії Михайлової. Попри юний вік авторів, ці поштові випуски набули великої популярності і входять до ТОP-5 найпопулярніших марок України воєнного часу.

Сьогодні, 23 серпня, ще одним мужнім воїном-хорольцем поповнився стрій Небесного війська… Хорольська громада попрощалася із захисником, вірним сином України, старшим сержантом з матеріального забезпечення 6 мотопіхотної роти 2 мотопіхотного батальйону військової частини А1302 – Сергієм Михайловичем Гавриком.

Лучний  метелик – це  не  колорадський жук , чи  інший  відомий  нині  шкідник. Про  нього  пам’ятають  лише  сивочолі  агрономи, коли  в  минулі  роки  він  хмарами  знімався  в  повітря  після  проїзду  автомобіля  в  вечірні  години  біля  поля, де  він  розселявся  і  розмножувався, вдень  як  правило  метелики  сидять  під  листками  рослин.