19 липня в Україні відзначають День тренера – професійне свято людей, які своєю щоденною працею виховують не лише майбутніх чемпіонів, а й сильних, дисциплінованих, цілеспрямованих особистостей. Це свято було започатковане у 2021 році, а дату його відзначення обрано невипадково: саме 19 липня 1996 року на Олімпійських іграх уперше виступила окрема команда незалежної України.
05 липня ми дякуємо тим, завдяки кому можемо жити, працювати та бачити світанок. З Днем військ протиповітряної оборони Збройних Сил України! Ви – наш надійний щит, наші янголи-охоронці з металевими крилами та залізною витримкою. Щодня і щоночі, у неймовірній напрузі, ви першими приймаєте на себе удари ворожих ракет та безпілотників.
Війна щодня залишає глибокі рани в серці українського народу. Найважче випробування – це невідомість, яка роками тримає рідних між надією та відчаєм. На жаль, ще одна історія очікування завершилася страшною звісткою. Хорольська громада з болем повідомляє про загибель мужнього Захисника України, уродженця села Садове Вишневого старостинського округу – Валентина Миколайовича Пильченка (14.07.1986 р.н.), який віддав своє життя за свободу та незалежність рідної держави.
Герої не вмирають. Вони назавжди залишаються у строю нашої пам’яті, у серцях рідних, побратимів і вдячного народу. Їхні імена золотими літерами вписуються в новітню історію Хорольської громади та всієї України як символи незламного духу, мужності, відваги та самопожертви в ім'я держави та народу.
Шановні військовослужбовці Сил безпілотних систем Збройних Сил України! Від імені Хорольської міської територіальної громади щиро вітаємо вас із професійним святом — Днем Сил безпілотних систем ЗСУ! Ураховуючи вагому роль Сил безпілотних систем у боротьбі за свободу, незалежність і територіальну цілісність України, а також з метою започаткування нових військових традицій, Указом Президента України від 10 червня 2026 року №485 в Україні встановлено це професійне свято, яке відтепер щороку відзначатиметься 11 червня.
Знову чорним крилом скорботи огорнулася Хорольська громада. Знову війна принесла невимовний біль і непоправну втрату. Сонячні літні дні відступили перед важкими сминцевими хмарами, ніби сама небесна височінь оплакує Героїв, які відлітають у засвіти. Захищаючи Україну та право нашого народу жити на своїй землі, відійшов у вічність мужній Воїн, бойовий медик 2 мінометної батареї мотопіхотного батальйону 153 окремої механізованої бригади Збройних Сил України, молодший сержант Лисюк Антон Юрійович – людина великого серця, незламної волі та відданості Батьківщині.
Знову чорним крилом скорботи огорнулася Хорольська громада. Знову війна принесла невимовний біль і непоправну втрату. Сонячні літні дні відступили перед дощовими хмарами, ніби сама небесна височінь оплакує Героїв, які відлітають у засвіти. Захищаючи Україну та право нашого народу жити на своїй землі, відійшов у вічність мешканець села Бовбасівка, мужній Воїн, бойовий медик 2 мінометної батареї мотопіхотного батальйону 153 окремої механізованої бригади Збройних Сил України, молодший сержант Лисюк Антон Юрійович – людина великого серця, незламної волі та відданості Батьківщині.
Осипається цвіт розкішних духмяних півоній, схиляючись додолу, немов у скорботному поклоні перед полеглими Захисниками України. Один за одним відлітають вони у безсмертя білими журавлями, залишаючи по собі невгасимий біль втрати та світлу пам’ять у серцях вдячних поколінь. З глибоким сумом і невимовним болем повідомляємо, що Хорольська громада знову зазнала непоправної втрати. Захищаючи територіальну цілісність, суверенітет і незалежність України, смертю хоробрих поліг наш земляк, мешканець села Андріївка Андріївського старостату – Дмитро Сергійович Микитан.
Повномасштабна війна щодня розтинає українську землю глибокими кривавими ранами, вириваючи з життя найкращих синів і дочок нашого народу. У чорному полум’ї війни згасають людські долі, а в серцях рідних назавжди оселяються невимовний біль, тривога й виснажливе чекання. Для багатьох родин час завмер у страшній невідомості – між крихкою надією на диво і пекучим страхом почути звістку, від якої холоне душа. Довгі місяці пошуків, молитв і безсонних ночей стали важким хрестом для тих, чиї рідні зникли безвісти, захищаючи Україну від жорстокого рашистського ворога.
21 травня відзначається День вишиванки – свято, яке об’єднує українців крізь віки, кордони та покоління. Свято, яке має глибоке коріння у кожному селі та кожній домівці Хорольського краю. У цей день вулиці нашої громади розквітають особливими барвами. У них – шепіт рідної землі, колискова матері, мудрість дідусів та героїзм наших Захисників.
