Коли йдуть у вічність такі люди, як Федор Федорович, утворюється порожнеча і світ стає меншим, сірим і спустошеним. Для рідних і близьких світ стає тьмяним і порожнім, бо війна жорстоко вбиває і забирає безповоротно. З глибоким сумом повідомляємо, що у найскорботніший день Страсного Великого тижня – страсну п’ятницю, 18 квітня 2025 року на 53 році життя перестало битися серце Героя, відданого сина і Захисника України – Федіра Федоровича Галая.
У понеділок, 31 березня 2025 року, робочий тиждень розпочався із роботи другого пленарного засідання 67 сесії Хорольської міської ради VIII скликання. У засіданні взяли участь 15 депутатів із 26 у загальному складі ради, представники виконавчих органів та громадськість. Згідно чинного законодавства України та Регламенту міської ради, за умови відсутності міського голови з поважних причин, пленарне засідання ради вела секретар ради Юлія Бойко.
З глибоким сумом повідомляємо про трагічну втрату. У понеділок, 4 листопада, у нерівній боротьбі з хворобою помер у міській лікарні капітан, офіцер відділення обліку мобілізаційної роботи першого відділу Лубенського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Полтавської області Оперативного командування "Північ" – Владислав Вадимович Сапа.
Інформуємо, що Хорольська міська територіальна громада братиме участь у конкурсі «Громада на всі сто». Це можливість отримати матеріальну підтримку на реалізацію важливих і корисних місцевих ініціатив. Організатором конкурсу є ТОВ «СЛМ Новини», що реалізується в партнерстві Програми USAID «Децентралізація – шлях до кращих результатів та ефективності» (DOBRE) за підтримки COOPERATIVEиHOUSING FOUNDATION (Global Communities) та ГО «Український Кризовий Медіа-Центр».
У плановому порядку, 7 серпня, проведено пленарне засідання 57 сесії Хорольської міської ради за головування міського голови Сергія Волошина та за участі 20 депутатів. На порядок денний чергової сесії внесено 78 питань, включаючи різне. Перед початком роботи сесії вшанували хвилиною мовчання полеглих новітніх Героїв України та земляків-військовослужбовців.
Через біль непоправних втрат людські душі перетворюються на випалені пустки. І день, і ніч війна не затихає і множить горе на нашій рідній українській землі. Війна назавжди таврує у нашій пам’яті, свідомості й підсвідомості знання про скороминущість існування, швидкоплинність життя і крихкість кришталевого миру.
Через біль непоправних втрат людські душі перетворюються на випалені пустку. І день, і ніч війна не затихає і множить горе на нашій рідній українській землі. Війна назавжди таврує у нашій пам’яті, свідомості й підсвідомості знання про скороминущість існування, швидкоплинність життя і крихкість кришталевого миру. Кожна нова трагічна звістка запалює пекельний вогонь страждань і туги у зранених душах рідних, згорьованих осиротілих дітях. З кожним сповіщенням про смерть із фронту згасають очі й огортає темінь серця земляків Хорольського краю.
Час… У кожного із нас з ним свої рахунки, а в України – особливі. На шляху боротьби за незалежність український народ завжди приносив у жертву своїх найкращих синів і дочок. Ще зовсім недавно українці жили під мирним небом, радісно зустрічали світанки, ростили дітей і не чекали непроханих гостей, які нахабно увірвалися з війною. В один день, наше життя змінилося. Майже кожну українську родину обпалило полумʼя військових дій, які розпочалися на території нашої держави.
Серед черги трагічних подій в Україні та світі вже немає місця для жодних емоцій, лише пустка і страх перед невідомістю. Через жорстокі злочини терористів стигне кров і німіє серце, розривається душа від нових непоправних втрат. Хорольська громада один за одним проводжає останньою земною дорогою полеглих Героїв, які вступили в нерівний двобій із кривавим агресором та з честю виконали свій військовий обов’язок.
Ще одне молоде життя забрала невблаганна кровопролитна російсько-українська війна. Ворог не думає зупинятися, не шкодуючи ні військових, ні цивільне мирне населення. І кількість жертв на лінії розмежування і на всій території України, куди дістали ракети оскаженілих рашистів, уже неможливо осягнути. Замість медозборів, кожен ранок серпня гірчить полином і ми все більше отримуємо трагічні звістки і новини, не встигаючи оговтуватись від масштабних наслідків сучасної війни.
