У день, коли слово «пам’ять» звучить особливо проникливо, Хорол схилив голови в глибокій скорботі й безмежній вдячності. 17 квітня 2026 року Алею Героїв доповнено конструкціями з портретами 30 полеглих Захисників – відданих синів України, які поклали своє життя за її свободу і гідне майбутнє. Ця урочиста й водночас щемлива подія об’єднала Хорольську громаду у спільній скорботі та глибокій пошані.
Весна – час активної роботи на землі. Але цього року ми маємо бути значно уважнішими. Адже з початком весняно-польової кампанії вірогідність натрапити на небезпечні «подарунки» війни значно зростає. Звертаємося до аграріїв, керівників підприємств, організацій та власників приватних городів – кожна грядка, кожне поле чи пасовище нашої громади мають бути територією безпеки, а не ризику. Часто ми вважаємо, що власний город – це найбезпечніше місце. Проте залишки ворожих засобів ураження (уламки ракет, нерозірвані частини дронів) можуть опинитися будь-де після повітряних атак.
Хорольська громада з глибоким болем і водночас із невимовною гордістю схиляє голови перед світлою пам’яттю своїх відданих синів – молодшого сержанта Олександра Анатолійовича Микитенка та солдата Геннадія Григоровича Лісничого. За проявлену особисту мужність, стійкість духу, вірність військовій присязі та безпосередню участь у бойових діях наші Захисники посмертно удостоєні високих відомчих бойових нагород – почесних нагрудних знаків «Комбатантський Хрест» та нагрудних знаків «Честь та пам’ять».
У четвер, 26 березня, Хорольська громада разом з усією національною спільнотою з гордістю та глибокою шаною відзначає професійне свято незламних Воїнів – День Національної гвардії України. Ця структура стала одним із перших і найміцніших бар'єрів на шляху ворожої агресії.
У вівторок, 10 березня 2026 року, в глядацькому залі Хорольського базового будинку культури панувала особлива атмосфера – щира, натхненна і сповнена глибокого змісту. Тут відбувся благодійний патріотичний концерт, присвячений 212-й річниці від дня народження та 165-м роковинам після смерті генія українського народу – Тараса Шевченка. Подія символічно поєднала вшанування великого Кобзаря з відзначенням Міжнародного дня боротьби за права жінок і міжнародний мир.
Березень не припиняє свій кривавий ритм війни, і ще одному Герою Хорольщини віддали данину пам’яті. Хорольське земляцтво зібралося на площі скорботи біля пам’ятника Великому Кобзарю, аби з воїнськими почестями та за православними традиціями провести в останню земну дорогу новопреставленого солдата Сергія Григоровича Рідкоборода.
Із сніговими заметілями та пронизливими північними вітрами в Хорольську громаду увірвалася чергова чорна звістка з фронтових рубежів. З глибоким сумом і невимовним болем у серці сповіщаємо про непоправну трагедію. 18 лютого 2026 року на Сумщині, внаслідок ворожої атаки FPV-дроном, загинув наш земляк із Хорольщини, уродженець села Вишняки – Вадим Миколайович Куц.
24 лютого 2022 року – дата, що змінила наше життя на «до» і «після». Чотири роки тому війна чорним крилом накрила нашу рідну землю. І нині, чотири роки потому, Хорол зупинився і завмер у скорботній тиші, щоб схилити голови перед світлою пам’яттю тих, хто віддав життя за свободу України й за наше право жити під мирним небом.
Війна безжально увірвалася в життя українців, розділивши його 24 лютого 2022 року на «до» і «після». Вона принесла біль утрат, гіркоту розлук і чорні звістки, що крають серця родин та громад. Та водночас ця жорстока доба явила світові справжню силу українського духу – незламність, жертовність і любов до рідної землі, за яку наші Воїни стали стіною. У боротьбі за свободу і незалежність України віддав власне життя наш земляк – Сергій Олексійович Олексенко.
Війна безжально увірвалася в життя українців, розділивши його 24 лютого 2022 року на «до» і «після». Вона принесла біль утрат, гіркоту розлук і чорні звістки, що крають серця родин та громад. Та водночас ця жорстока доба явила світові справжню силу українського духу – незламність, жертовність і любов до рідної землі, за яку наші Воїни стали стіною. У боротьбі за свободу і незалежність України віддав власне життя наш земляк – Сергій Олексійович Олексенко.
