Війна залишає по собі не лише руїни й могили – вона залишає невимовний біль невідомості, що роками розриває серця найрідніших. Де наші Воїни? Чи живі? Чи повернуться додому? Для родин безвісти зниклих кожен день – це болісне чекання між надією і відчаєм, молитвою та сльозами, вірою в диво й страхом перед найстрашнішою правдою. Це роки життя без прощання, без місця, де можна схилити голову, запалити свічку й прошепотіти крізь сльози: «Спочивай із миром, рідний…».
Війна залишає по собі не лише руїни й могили – вона залишає невимовний біль невідомості, що роками розриває серця найрідніших. Де наші Воїни? Чи живі? Чи повернуться додому? Для родин безвісти зниклих кожен день – це болісне чекання між надією і відчаєм, молитвою та сльозами, вірою в диво й страхом перед найстрашнішою правдою. Це роки життя без прощання, без місця, де можна схилити голову, запалити свічку й прошепотіти крізь сльози: «Спочивай із миром, рідний…».
Є люди, чиє життя не було легким, але попри всі випробування вони зберігали доброту, людяність, щирість і здатність любити. Їхня життєва дорога нерідко позначена болем утрат, невимовними переживаннями та важкими випробуваннями, однак навіть у найтемніші часи вони знаходять у собі сили жити заради рідних, допомагати іншим і залишати по собі світлий слід. Саме такою була Ольга Дмитрівна Манженко – жінка з великим материнським серцем, непростою долею та незламною душею, яка до останнього подиху несла крізь життя свою доброту.
На землі тримається життя, на праці хлібороба – добробут українського народу. Земля – це не просто безцінний природний скарб, а джерело життя, основа національного багатства та запорука продовольчої безпеки держави. А хліборобська праця – це щоденна відповідальність, наполегливість і відданість справі, завдяки яким українські поля родять, а на столах наших родин не переводиться хліб.
Війна забирає найцінніше – людські життя, залишаючи по собі чорні хрести, невиплакані сльози й рани, що не загоюються. Та є те, чого не здатні знищити ні ворожі кулі, ні безжальний час, – пам’ять про тих, хто віддав своє життя за Україну, за її свободу, за право рідної землі жити під мирним небом. Знову чорна звістка розітнула тишу Хорольщини, принесла невимовний біль і поселила в серцях людей гіркий смуток.
Чергова чорна звістка пекучим болем обізвалася в серцях жителів Хорольської громади. Нещадний та жорстокий час війни забрав ще одне світле життя – передчасно зупинилося серце нашого земляка, мужнього захисника та вірного сина України – Сергія Миколайовича Бадьора.
Війна не залишає права на помилку. Вона щодня вписує у новітню історію України імена тих, хто став незламним щитом між світлом і темрявою, між добром і злом, між свободою і поневоленням. Найболючіше усвідомлювати, що у цьому кривавому горнилі російсько-української війни ми втрачаємо найкращих – наших мужніх синів, гордість нації, цвіт українського народу, тих, кому судилося творити майбутнє незалежної держави. Хорольська громада знову схиляє голови у скорботі, бо до Небесного Воїнства долучився ще один наш земляк, уродженець міста Хорола – мужній Захисник України Володимир Анатолійович Гирич.
У вівторок, 16 червня 2026 року, під головуванням міського голови Сергія Волошина відбулося п'ятнадцяте чергове засідання виконавчого комітету Хорольської міської ради.Розпочали роботу з хвилини мовчання, вшанувавши пам’ять Захисників і Захисниць України, які віддали свої життя за свободу, незалежність та територіальну цілісність нашої держави.
Щороку, 19 травня, в Україні відзначається День сімейної медицини та Всесвітній день сімейного лікаря. Свято було започатковане у 2010 році Всесвітньою організацією сімейних лікарів (WONCA), до якої входить і Українська асоціація сімейних лікарів.
15 травня увесь цивілізований світ відзначає Міжнародний день сім’ї. Сьогодні, у часи великих випробувань, як ніколи гостро відчуваємо, що саме сім'я – це наш надійний тил, наше джерело сили та натхнення. Сім’я – це ті, хто поруч, це теплий чай на кухні, обійми після важкого дня, перші кроки дитини та мудрі поради батьків. Це і ті, хто зараз у холодному окопі, і ті, чиє фото ми тримаємо біля серця, і ті, кого ми обов'язково маємо обійняти після Перемоги.



border="0">
border="0">
border="0">