Війна забирає найцінніше – життя людей, руйнує долі та спустошує серця родин, залишаючи після себе невимовний біль і спогади, які у пам’яті тавруються назавжди і не стираються часом. Кожен похований Воїн – це нагадування про масштаби страшної кровопролитної війни, яка триває на нашій землі не 4, а майже 12 років. Втрати рахуються не лише цифрами, а людськими життями, розбитими планами, мріями та надіями.
Війна забирає найцінніше – життя людей, руйнує долі та спустошує серця родин, залишаючи після себе невимовний біль і спогади, які у пам’яті тавруються назавжди і не стираються часом. Кожен похований Воїн – це нагадування про масштаби страшної кровопролитної війни, яка триває на нашій землі не 4, а майже 12 років. Втрати рахуються не лише цифрами, а людськими життями, розбитими планами, мріями та надіями. Наш полеглий земляк-військовослужбовець із Покровськобагачанського старостату (Райківщини) Лісничий Геннадій Григорович став частиною тієї величезної, неосяжної людською свідомістю ціни, яку платить Україна за право бути вільною.
Війна безжально випробовує нас на міцність, загострює відчуття короткочасності людського життя й крихкості миру у світі, який досі не спромігся зупинити російський тероризм. Чорні звістки одна за одною приходять у Хорольську громаду – повертаються додому наші Герої, які тривалий час вважалися безвісти зниклими. Їхні імена стають символами мужності, братерства та самопожертви. Ще один син України, наш земляк – Вакуленко Роман Вікторович, уродженець села Штомпелівка, повернувся додому «на щиті».
Війна безжально випробовує нас на міцність, загострює відчуття короткочасності людського життя й крихкості миру у світі, який досі не спромігся зупинити російський тероризм. Чорні звістки одна за одною приходять у Хорольську громаду – повертаються додому наші Герої, які тривалий час вважалися безвісти зниклими. Їхні імена стають символами мужності, братерства та самопожертви. Ще один син України, наш земляк – Вакуленко Роман Вікторович, уродженець села Штомпелівка, повертається додому «на щиті».
Для Хорольської громади й усієї Полтавщини ця дата назавжди залишиться жалобною. Рік тому, 3 вересня 2024 року, ворог завдав страшного удару по обласному центру. Росія застосувала балістичні ракети, які влучили у будівлю Полтавського інституту зв’язку та лікарню.
Згідно з Розпорядженням Полтавської обласної військової адміністрації від 01.08.2025 №655, сьогодні, 01 серпня 2025 року, оголошено Днем жалоби на території Полтавської області. Хорольщина приєднується до загальнонаціонального висловлення суму та скорботи за загиблими в результаті ракетного удару рф по Києву.
З початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну чимало людей не втомлюються підставляти плече допомоги тим, хто того потребує. Порив до відновлення справедливого миру і Перемоги України обʼєднав увесь український народ і цивілізований світ.
Знайдіть для початку стежку або сліди на льоду. Якщо їх немає, позначте з берега маршрут свого руху. Подивіться заздалегідь, чи немає підозрілих місць:
- лід може бути неміцним біля стоку води (наприклад, із ферми або фабрики);
- тонкий або крихкий лід поблизу кущів, очерету, під кучугурами, у місцях, де водорості вмерзли у лід;
За повідомлення Полтавської ОВА в області оголошується триденна жалоба . На знак скорботи за загиблим внаслідок ракетного удару забезпечити приспущення Державного прапора на будинках і спорудах органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ та організацій.
