Війна – страшна, бо залишає після себе не лише зруйновані і спалені села та міста. Ця лиха сила приносить із собою багато горя та страждань, завжди бере у людства найбільшу ціну. Ми вже навчилися миритися з усіма її наслідками, але навчитися жити «БЕЗ» – практично неможливо. І знову Хорольська громада в смутку та скорботі…
Сьогодні, разом з країною та світом, ми відзначаємо Міжнародний день пам’яті жертв фашизму – день, коли людська цивілізація вшановує пам’ять мільйонів загиблих солдатів різних національностей та мирних мешканців, які не дочекалися миру, загинули під час бомбардувань, страждань від голоду чи тяжких недуг в лихоліття Другої світової війни.
14 травня в Україні відзначається пам’ятна дата – День пам’яті українців, які рятували євреїв під час Другої світової війни. В Україні таких людей більше двох з половиною тисяч. Ці люди удостоєні державою Ізраїль звання Праведника народів світу за порятунок євреїв від нацистської політики знищення.
Останнім часом ми стали свідками активних дискусій і суперечок у соцмережах між волонтерами-зоозахисниками і громадянами, які постраждали від нападів безпритульних собак. Перед мешканцями громади та представниками місцевої влади постало питання нагального вирішення проблеми безпритульних тварин, адже їх популяція стрімко збільшується.
Щоб отримати такі послуги, потрібно звернутися до системи БПД — найближчого бюро правничої допомоги. У бюро вам допоможуть написати звернення про надання дитині безоплатної вторинної правничої допомоги, тобто для призначення адвоката. Послуги адвоката оплачуються з Державного бюджету України.
Російський агресор приніс українському народові стаждання й нелюдські випробування, що досі не знав цивілізований світ і донині не усвідомив ціну непоправних неосяжних втрат. Стоголосим ехом людського болю, страхів, страждань, розпачу і мук доносяться із фрону трагічні звістки про втрату наших Героїв-захисників. Більше двох довгих років, з 30 травня 2022 року, невідомою була доля лікаря-травматолога з Хорольщини Сергія Івановича Тараненка.
Війна особливо загострила відчуття скороминущості існування та крихкості миру. Війна принесла багато горя, сліз, страждань і біди у кожну українську родину, громаду та сколихнула всю країну. На Хорольщину знову прилетіла чорним круком трагічна, нестерпно болюча звістка. 7 липня 2024 року унаслідок ракетного обстрілу біля села Стецівка Сумського р-ну Сумської обл. загинув наш земляк-військовослужбовець із с.Козубівка Андріївського старостату – Юрій Юрійович Антонь (01.10.1985 р.н.).
Війна особливо загострила відчуття скороминущості існування та крихкості миру. Війна принесла багато горя, сліз, страждань і біди у кожну українську родину, громаду та сколихнула всю країну. На Хорольщину знову прилетіла чорним круком трагічна, нестерпно болюча звістка. 7 липня 2024 року унаслідок ракетного обстрілу біля села Стецівка Сумського р-ну Сумської обл. загинув наш земляк-військовослужбовець із с.Козубівка Андріївського старостату – Юрій Юрійович Антонь (01.10.1985 р.н.).
Через біль непоправних втрат людські душі перетворюються на випалені пустки. І день, і ніч війна не затихає і множить горе на нашій рідній українській землі. Війна назавжди таврує у нашій пам’яті, свідомості й підсвідомості знання про скороминущість існування, швидкоплинність життя і крихкість кришталевого миру.
Через біль непоправних втрат людські душі перетворюються на випалені пустку. І день, і ніч війна не затихає і множить горе на нашій рідній українській землі. Війна назавжди таврує у нашій пам’яті, свідомості й підсвідомості знання про скороминущість існування, швидкоплинність життя і крихкість кришталевого миру. Кожна нова трагічна звістка запалює пекельний вогонь страждань і туги у зранених душах рідних, згорьованих осиротілих дітях. З кожним сповіщенням про смерть із фронту згасають очі й огортає темінь серця земляків Хорольського краю.
