Російський агресор приніс українському народові стаждання й нелюдські випробування, що досі не знав цивілізований світ і донині не усвідомив ціну непоправних неосяжних втрат. Стоголосим ехом людського болю, страхів, страждань, розпачу і мук доносяться із фрону трагічні звістки про втрату наших Героїв-захисників. Більше двох довгих років, з 30 травня 2022 року, невідомою була доля лікаря-травматолога з Хорольщини Сергія Івановича Тараненка.
Сповіщення з військової частини рідним про те, що він вважається безвісти зниклим, давали мізерну, але все-таки надію на його повернення живим. Його знали, поважали і шанували мешканці всієї громади – від малого до старого. Для кожного, хто знав, любив, поважав, товаришував з Сергієм Івановичем, підтвердження смерті стало шокуючою трагічною звісткою.
1 серпня 2024 року командир військової частини офіційно сповістив дружину Лесю Павлівну Тараненко про встановлення особи її чоловіка, татка двох діток – Костянтина (2015 р.н.) і Марії (2019 р.н.). Повідомленням про смерть підтверджено загибель старшого солдата, фельдшера медичної роти евакуаційного відділення медичної роти внаслідок удару крилатою ракетою з боку противника в районі виконання завдань підрозділу в Луганській області. Сергій Іванович героїчно загинув у результаті бойових дій під час захисту Батьківщини, залишаючись вірним військовій присязі, державі та українському народові.
Сергій Іванович народився 22 грудня 1986 року в с.м.т. Віньківці Віньковецького р-ну Хмельницької області. Після здобуття атестату про повну середню освіту в 2004 році став студентом Полтавської стоматологічної академії. Тут познайомився і полюбив красуню Лесю, з якою поєднав свою долю і побудував щасливе подружнє життя. З 2010 року проходив інтернатуру по спеціальності «Травматологія» на базі Полтавської обласної клінічної лікарні імені М.В. Скліфософського.
Після здобуття вищої медичної освіти присвятив своє життя лікарській справі та сім’ї. Праця у Хорольській міській лікарні на посаді лікаря-травматолога увінчалася великою вдячністю його пацієнтів та здобутим авторитетом серед колег-медиків. Тут він працював понад 10 років, з 2012 року й до початку військової служби. Не знайдеться такої людини, яка б змогла заперечити про його відданість справі, порядність, великодушність, людяність і милосердя. Це людина з великим золотим серцем і щирою українською душею. До нього тягнулися люди, як до джерела позитивної енергії, теплоти і доброти.
Відразу після початку повномасштабного віроломного вторгнення російської армії в Україну, 25 лютого 2022 року, добровільно став на захист родини і Батьківщини. Рішуче й без вагань прибув у перший відділ Лубенського РТЦК та СП, звідки розподілений у бойову бригаду й потрапив у найзапекліші зони бойових дій. Не одному бійцю допоміг вижити, після отриманих поранень ворогом. Не одне людське життя врятував, але сам, на жаль, загинув. Хоробре серце бойового медика розірвала клята рашистська ракета, вкоротивши його вік і зруйнувавши всі плани на життя. Життєву свічку Сергія Івановича загасили кровожерливі окупанти, загарбники, нелюди і світові терористи в молодому 35 річному віці… Не забудемо цього і ніколи не пробачимо!
Уся Хорольська громада в жалобі і скорботі. Розділяємо біль непоправної і невиліковної втрати, щиро співчуваємо: дружині – Лесі Павлівні Тараненко, діткам – Костянтину і Марійці, батькам – Тетяні Василівні та Івану Івановичу Тараненкам, брату – Миколі Івановичу Тараненку, великій згорьованій родині, друзям, кумам, колегам та бойовому братству, що міцно стояло у строю пліч-о-пліч з Героєм у протистоянні ворожій навалі.
Чин поховання та жалобний мітинг прощання з полеглим Героєм відбудеться у суботу, 31 серпня 2024 року, о 10:00 год. біля Свято-Успенського кафедрального собору в м.Полтава (поблизу Білої альтанки, Соборний майдан, 1), а захоронення – на Алеї Героїв у с.Затурине Полтавської міської громади.
Земляцтво Хорольщини свято шанує пам'ять Героя Сергія Івановича Тараненка! Вічна слава його безсмертному подвигу!
Автор: Ірина ГРИГОРАШ
