Серпень в Україні завжди був місяцем жнив – коли достигле колосся вклоняється стиглим золотом, коли руки хліборобів збирають врожай, що годуватиме людей увесь рік. Це час вдячності землі та гордості за працю. Та нинішні серпневі й вересневі дні продовжують нести інший, кривавий врожай.
День пам’яті загиблих Захисників приніс для Хорольської міської територіальної громади трагічну звістку. Ще один Герой з міста Хорола – Олександр Володимирович Кіяненко загинув від скиду ворожого FPV-дрону в Краматорському районі на Донеччині. Старший сержант, розвідник відділення управління командира 3-ої мінометної батареї 3-го механізованого батальйону 60-ої окремої механізованої Інгулецької бригади під час виконання бойового завдання при відсічі атаки противника отримав поранення, які, на жаль, виявилися несумісними з життям.
Хорольщина схилила голови у скорботі та вдячності, вшановуючи пам’ять 130 Героїв рідного краю, Захисників і Захисниць всієї України, які віддали своє життя за територіальну цілісність, незалежність і свободу України. Цей жалобний день встановлено Указом Президента України від 23 серпня 2019 року №621 для увічнення героїзму військовослужбовців і добровольців, які загинули в ім’я України та її великого незламного народу.
Все більше свіжих могил з’являється на цвинтарях по всіх куточках України. Все більше державних прапорів майорить над тілами Героїв, що повернулися з поля бою «на щиті». Чорна звістка про загибель Воїна-земляка знову увірвалася у Хорольську громаду. Сповіщення про смерть Героя розірвало на шматки серця рідних і всіх, хто його знав особисто, як добродушну людину з великим золотим і хоробрим серцем.
Новорічні свята прийшли у нашу громаду не з радісною атмосферою і подарунками. Чорні рядки сповіщень про смерть приносять у родини хорольців невтішні звістки про непоправні втрати, а разом з тим – скорботу, біль і сльози. Днями дружина Захисника Талана Віталія Володимировича отримала сповіщення про смерть свого чоловіка, який добровольцем став на захист Батьківщини з перших днів повномасштабної російсько-української війни. Деякий час Герой служив у роті охорони 1-го відділу Лубенського РТЦК та СП.
Новорічні свята прийшли у нашу громаду не з радісною атмосферою і подарунками. Чорні рядки сповіщень про смерть приносять у родини хорольців невтішні звістки про непоправні втрати, а разом з тим – скорботу, біль і сльози. Днями дружина Захисника Талана Віталія Володимировича отримала сповіщення про смерть свого чоловіка, який добровольцем став на захист Батьківщини з перших днів повномасштабної російсько-української війни. Деякий час Герой служив у роті охорони 1-го відділу Лубенського РТЦК та СП.
Війні не видно ні кінця, ні краю. На жаль, у її горнилі гинуть кращі з кращих сини і доньки України, на долю яких випала благородна, але смертельно небезпечна місія захищати. З глибоким сумом і болем сповіщаємо Хорольську громаду про гірку втрату нашого земляка-військовослужбовця Сергія Анатолійовича Єрченка.
На превеликий жаль, Хорольська громада втратила ще одного мужнього воїна, який самовіддано боронив рідну країну від російських окупантів. 30.07.2022 внаслідок наступально-штурмових дій противника, отримавши несумісні з життям поранення поблизу м. Бахмут Донецької обл., загинув наш земляк із с.Костюки Вишняківського старостату – Володимир Степанович Костюк.
Українська армія мужньо тримає військові позиції на рубежах оборони, даючи гідну відсіч російським окупантам. А ми тим часом у тилу продовжуємо їм допомагати у священній місії із захисту Вітчизни та звільненню українських земель. Не зупиняємося підтримувати ЗСУ і продовжуємо започатковану ініціативу щодо придбання нашим Захисникам FPV-дронів.
Одинадцятий рік кровопролитної російсько-української війни, третій рік повномасштабного збройного конфлікту, 797 днів мужнього опору українського народу російській ворожій армії. У цій боротьбі ми всі засвоїли беззаперечну істину – Україна жива і буде жити, поки всі ми воєдино будемо відчайдушно битися за право на мирне життя і свої кордони.
