Коли йдуть у вічність такі люди, як Федір Федорович Галай, утворюється порожнеча і світ стає меншим, сірим і спустошеним. Для рідних і близьких світ стає тьмяним і порожнім, бо війна жорстоко вбиває і забирає безповоротно. Напередодні найбільшого православного свята Великодня, 19 квітня 2025 року, хорольське земляцтво провело в засвіти зі всіма почестями Героя, відданого сина і Захисника України – Федора Федоровича Галая.
Коли йдуть у вічність такі люди, як Федір Федорович, утворюється порожнеча і світ стає меншим, сірим і спустошеним. Для рідних і близьких світ стає тьмяним і порожнім, бо війна жорстоко вбиває і забирає безповоротно. З глибоким сумом повідомляємо, що у найскорботніший день Страсного Великого тижня – страсну п’ятницю, 18 квітня 2025 року на 53 році життя перестало битися серце Героя, відданого сина і Захисника України – Федіра Федоровича Галая.
Хорольська громада в подвійному траурі й жалобі. Пекучий біль і гіркий смуток чорним крилом вкотре торкнувся нашого краю. У четвер, 06 березня 2025 року, великою родиною хорольці попрощалися з двома Героями-захисниками – Романом Миколайовичем Чигрином та Леонідом Миколайовичем Дешевим, які одночасно з різних фронтових напрямків повернулися «на щиті» на малу Батьківщину.
Орденами «За мужність» III ступеня посмертно нагородили Воїнів-захисників Хорольщини – Бокшу Івана Олексійовича, Черницького Валентина Олексійовича та Гречихина Владислава Станіславовича. З глибокою шаною та щиросердною вдячністю рідним полеглих Героїв вручено нагороди від офіцерів ТЦК та СП: Івану Бокші та Валентину Черницькому – від 1 відділу Лубенського РТЦК та СП, а Владиславу Гречихину днями раніше – від Великобагачанського РТЦК та СП.
На превеликий жаль, Хорольська громада втратила ще одного мужнього воїна, який самовіддано боронив рідну країну від російських окупантів. 30.07.2022 внаслідок наступально-штурмових дій противника, отримавши несумісні з життям поранення поблизу м. Бахмут Донецької обл., загинув наш земляк із с.Костюки Вишняківського старостату – Володимир Степанович Костюк.
Пекучий біль втрати на Курщині нашого земляка військовослужбовця ЗСУ, командира танка Олександра Олексійовича Качаненка стискає серце невимовним болем. У Хорольську громаду все частіше надходять моторошні звістки – сповіщення про загибель тих, хто мав би ще жити і жити. Загибель молодих людей у розквіті сил – це непоправна втрата не лише для нашої громади, але і для України.
Після довгих пошуків і невідомості тіло нашого Героя-захисника Володимира Костюка повертається додому «на щиті»… Могили. З іменами, братські й безіменні. Скільки їх залишилося на дорогах війни. Скільки Воїнів так і залишаться безвісти зниклими, з невідомою долею. На превеликий жаль, Хорольська громада втратила ще одного мужнього воїна, який самовіддано боронив рідну країну від російських окупантів.
Хорольську громаду сколихнула трагічна звістка: раптово обірвалося життя видатного діяча культури і мистецтва Хорольщини Олександра Ганзенка
Олександр Васильович Ганзенко – людина шанована і знатна не лише в Хорольській громаді, а й далеко за її межами. Смерть зненацька прийняла його в свої холодні обійми в 49-річному віці. 20 серпня 2024 року золоте серце великого митця навічно зупинилося. Від гіркоти тяжкої втрати зупинилася у німому мовчанні мить і затихли в просторі всі звуки. У звучанні мелодій минуло все його життя, яке він присвятив музичному мистецтву і розвитку музичної освіти у сільській місцевості.
Сто років для всесвіту – маленька крихта у просторі часу, сто років для людини – майже вічність. Ці люди – очевидці багатьох історичних подій минулих століть, носії традицій, глибокої життєвої мудрості. Сьогодні, 24 червня, свій 100-річний ювілей відзначає житель села Тарасівка – Іван Степанович Демченко. З цього приводу зібрались його онуки-правнуки і вся рідня.
Шановна громадо, дорогі віряни Хорольщини і України! Щиро вітаю Вас із світлою Вербною Неділею, днем входження Господа в Єрусалим! За доброю українською традицією, у мирний час, ми в цей величний день відвідували храми, зустрічались за святковим столом з родиною. У цей день прийнято бити один одного гілкою освяченої верби зі словами «Не я бʼю, верба бʼє, за тиждень Великдень».