Четверта осінь приходить на Хорольщину і омивається не дощами, а сльозами гірких втрат. Довгою й тернистою дорогою повертаються додому «на щиті» найкращі сини України. Вони віддають найдорожче – власне життя у жорстокому протистоянні з підступною рашистською ордою. Хорольська земля знову схиляє голову в скорботі. Її син, вірний Воїн і Захисник – Станіслав Федосійович Новеселецький загинув 9 вересня 2025 року, захищаючи рідну країну від ворога на Харківщині.

Четверта осінь приходить на Хорольщину і омивається не дощами, а сльозами гірких втрат. Довгою й тернистою дорогою повертаються додому «на щиті» найкращі сини України. Вони віддають найдорожче – власне життя у жорстокому протистоянні з підступною рашистською ордою. Хорольська земля знову схиляє голову в скорботі. Її син, вірний Воїн і Захисник – Станіслав Федосійович Новоселецький загинув 9 вересня 2025 року, захищаючи рідну країну від ворога на Харківщині.

Руйнівна жорстокість війни перетинає всі межі й безперестанно сіє смерть, людські страждання і розруху. Масштаби втрат для громади і всієї України вражають, ступінь болю гірких втрат сягає невидимої й немислимої глибини. У війні з російськими окупантами з 2014 року Хорольщина втратила вже 69 земляків. У Покровськобагачанський старостат на вічний спочинок повернувся «на щиті» з полю бою 11-й боєць – мешканець с.Тарасівка.

Руйнівна жорстокість війни перетинає всі межі й безперестанно сіє смерть, людські страждання і розруху. Масштаби втрат для громади і всієї України вражають, а ступінь болю гірких втрат сягає невидимої й немислимої глибини. У війні з російськими окупантами з 2014 року Хорольщина втратила вже 69 земляків. У Покровськобагачанський старостат на вічний спочинок повертається «на щиті» з полю бою 11-й боєць – мешканець с.Тарасівка.

У розпалі серпневої пори, 17 серпня, з пекучим болем втрати на серці зустрічала Хорольщина свого Героя Ігоря Миколайовича Тура, який повернувся на щиті. У цю пору ми мали б збирати щедрі врожаї ланів, дари природи, а натомість запекла російсько-українська війна продовжує свої криваві жнива і сіє безупинно смерть.

У жахливих кривавих сутичках із ворожою російською ордою загинув уродженець міста Хорола Сергій Вікторович Заєць. Наш земляк-військовослужбовець народився 17 липня 1978 року в місті Хоролі. Начався у Хорольській гімназії, працював різноробочим на місцевих підприємствах. У 2004 році переїхав на постійне місце проживання у село Лука Лохвицької громади.

Трагічні звістки з фронту не дають налюбуватися буйним розквітом весни, насолодитися сонячним чистим небом. Усі яскраві барви затьмарюють горе, сум, відчай і біль гірких втрат. Ці почуття постійно супроводжують українців і вся краса навколишнього світу нині має занадто страшну ціну… У розквіті весни згасають молоді життя у пеклі кровопролитної російсько-української війни. 

Не встигає висихати від сліз гірких втрат площа біля пам’ятника Т.Г. Шевченку. Чергова трагічна звістка сколихнула Хорольську громаду. Надійшло сповіщення про смерть молодого Героя – Беркути Дмитра Леонідовича. До останнього подиху старший солдат залишався вірним військовій присязі та гідно боронив Батьківщину від російської навали. 

Морозним ранком 20 грудня 2022 року велелюдна Хорольська громада біля пам’ятника Тарасу Шевченку попрощалася із полеглим воїном Віталієм Віталійовичем Данильченком. Важкі свинцеві хмари пробивало сонячне проміння, нагадуючи про його світлий образ. Молодий офіцер – наймолодший із числа 31-го загиблого захисника, яких Хорольський край втратив у запеклій російсько-українській війні. 

Шкідливість амброзії полинолистої та методи боротьби з нею

Амброзія, здається кожен з пересічних громадян знає цю рослину, як говориться, в обличчя. Це однорічна, яра рослина, за формою і зовні чимось схожа на листя привабливих квітів-чорнобривців, а вірніше – полину гіркого (звідки і назва – амброзія полинолиста). Батьківщиною амброзії полинолистої, як і більшість шкодочинних об`єктів у нас в Україні, є Америка. Її виявлено в усіх колишніх 25 областях України і 25 районах області.