Війна залишає по собі не лише руїни й могили – вона залишає невимовний біль невідомості, що роками розриває серця найрідніших. Де наші Воїни? Чи живі? Чи повернуться додому? Для родин безвісти зниклих кожен день – це болісне чекання між надією і відчаєм, молитвою та сльозами, вірою в диво й страхом перед найстрашнішою правдою. Це роки життя без прощання, без місця, де можна схилити голову, запалити свічку й прошепотіти крізь сльози: «Спочивай із миром, рідний…».
Молодий віком, але великий духом. Таким був Воїн Ярослав Володимирович Бова, який гідно і з честю пройшов пекло повномасштабної війни майже з самого її початку. Уся Хорольська громада здригнулася від чергового невимовного горя: з фронтових рубежів надійшло офіційне сповіщення про загибель 28 липня 2026 року на Дніпропетровщині одного з кращих синів України.
Хорольська громада знову в чорному серпанку скорботи… Трагічна звістка болем увірвалася в наші серця, сповістивши про ще одну непоправну втрату. У боротьбі за Україну загинув наш земляк, уродженець села Радьки Староаврамівського старостинського округу Хорольської міської територіальної громади – Ярослав Володимирович Бова.
Війна щодня кривавими рядками вписує в новітню історію України імена тих, хто став незламним щитом між світлом і темрявою, між добром і злом, між свободою і поневоленням. І найболючіше усвідомлювати, що в цьому кривавому горнилі російсько-української війн ми втрачаємо найкращих – мужніх синів України, її гордість і цвіт, тих, кому ще належало жити, любити, ростити дітей і творити майбутнє незалежної держави.
Війна не залишає права на помилку. Вона щодня вписує у новітню історію України імена тих, хто став незламним щитом між світлом і темрявою, між добром і злом, між свободою і поневоленням. Найболючіше усвідомлювати, що у цьому кривавому горнилі російсько-української війни ми втрачаємо найкращих – наших мужніх синів, гордість нації, цвіт українського народу, тих, кому судилося творити майбутнє незалежної держави. Хорольська громада знову схиляє голови у скорботі, бо до Небесного Воїнства долучився ще один наш земляк, уродженець міста Хорола – мужній Захисник України Володимир Анатолійович Гирич.
Війна не залишає права на помилку. Вона щодня вписує у новітню історію України імена тих, хто став незламним щитом між світлом і темрявою, між добром і злом, між свободою і поневоленням. Найболючіше усвідомлювати, що у цьому кривавому горнилі російсько-української війни ми втрачаємо найкращих – наших мужніх синів, гордість нації, цвіт українського народу, тих, кому судилося творити майбутнє незалежної держави. Сьогодні Хорольська громада знову схиляє голови у скорботі, бо до Небесного Воїнства долучився ще один наш земляк, уродженець міста Хорола – мужній Захисник України Володимир Анатолійович Гирич.
Ні одна армія світу в новітній історії не воювала так, як захисники і захисниці України. Кожен, хто захищає рідну землю від загарбників, кожен хто став живим щитом перед російськими окупантами і захищає дітей свого народу від поневолення, кожен такий воїн – Герой. Ми безмежно вдячні Силам оборони за звитяжну відчайдушну боротьбу з агресорами, насильниками, грабіжниками і злочинцями ганебної російської армії.
У кривавій боротьбі за свободу України героїчно загинув наш земляк-військовослужбовець із Хорола – Сергій Юрійович Кришталь. Молодому солдату через місяць мало б виповнитися лише 22 роки… 21 травня на площі горя і печалі в середмісті Хорола зібралася велелюдна громада, щоб навічно провести останньою життєвою дорогою Героя у засвіти.
Дорогі ветерани! Шановні хорольці та співвітчизники!
Прийміть вітання з нагоди Дня пам’яті та примирення і 75 річниці Перемоги над нацизмом у Другій світовій війні. Усе більше віддаляються нас у минуле грізні воєнні роки минулого століття. Коронавірусна пандемія зруйнувала всі плани, тому ювілейну річницю Дня Перемоги ми не зможемо відзначити урочистими мітингом-реквіємом та ходою. Однак вимушені порушення традицій не зменшують нашу шану до подвигу визволителів.
Продовжуємо вітання довгожителів нашого Хорола у рамках міської соціальної програми «Турбота» на 2020 рік. Серед народжених у січні людей, яким виповнилося 90 і більше років, приймала поздоровлення від Хорольської міської ради і Давиденко Ганна Махтеївна. 30 січня їй виповнилося 93 роки, тож у цей святковий для хорольчанки день міський голова Сергій Волошин завітав на гостину разом із керуючою справами (секретарем) виконавчого комітету Мариною Тарабан.



border="0">
border="0">
border="0">