Молодий віком, але великий духом. Таким був Воїн Ярослав Володимирович Бова, який гідно і з честю пройшов пекло повномасштабної війни майже з самого її початку. Уся Хорольська громада здригнулася від чергового невимовного горя: з фронтових рубежів надійшло офіційне сповіщення про загибель 28 липня 2026 року на Дніпропетровщині одного з кращих синів України.
Хорольська громада знову в чорному серпанку скорботи… Трагічна звістка болем увірвалася в наші серця, сповістивши про ще одну непоправну втрату. У боротьбі за Україну загинув наш земляк, уродженець села Радьки Староаврамівського старостинського округу Хорольської міської територіальної громади – Ярослав Володимирович Бова.
Війна щодня кривавими рядками вписує в новітню історію України імена тих, хто став незламним щитом між світлом і темрявою, між добром і злом, між свободою і поневоленням. І найболючіше усвідомлювати, що в цьому кривавому горнилі російсько-української війн ми втрачаємо найкращих – мужніх синів України, її гордість і цвіт, тих, кому ще належало жити, любити, ростити дітей і творити майбутнє незалежної держави.
Війна не залишає права на помилку. Вона щодня вписує у новітню історію України імена тих, хто став незламним щитом між світлом і темрявою, між добром і злом, між свободою і поневоленням. Найболючіше усвідомлювати, що у цьому кривавому горнилі російсько-української війни ми втрачаємо найкращих – наших мужніх синів, гордість нації, цвіт українського народу, тих, кому судилося творити майбутнє незалежної держави. Хорольська громада знову схиляє голови у скорботі, бо до Небесного Воїнства долучився ще один наш земляк, уродженець міста Хорола – мужній Захисник України Володимир Анатолійович Гирич.
Війна не залишає права на помилку. Вона щодня вписує у новітню історію України імена тих, хто став незламним щитом між світлом і темрявою, між добром і злом, між свободою і поневоленням. Найболючіше усвідомлювати, що у цьому кривавому горнилі російсько-української війни ми втрачаємо найкращих – наших мужніх синів, гордість нації, цвіт українського народу, тих, кому судилося творити майбутнє незалежної держави. Сьогодні Хорольська громада знову схиляє голови у скорботі, бо до Небесного Воїнства долучився ще один наш земляк, уродженець міста Хорола – мужній Захисник України Володимир Анатолійович Гирич.
Ні одна армія світу в новітній історії не воювала так, як захисники і захисниці України. Кожен, хто захищає рідну землю від загарбників, кожен хто став живим щитом перед російськими окупантами і захищає дітей свого народу від поневолення, кожен такий воїн – Герой. Ми безмежно вдячні Силам оборони за звитяжну відчайдушну боротьбу з агресорами, насильниками, грабіжниками і злочинцями ганебної російської армії.
У кривавій боротьбі за свободу України героїчно загинув наш земляк-військовослужбовець із Хорола – Сергій Юрійович Кришталь. Молодому солдату через місяць мало б виповнитися лише 22 роки… 21 травня на площі горя і печалі в середмісті Хорола зібралася велелюдна громада, щоб навічно провести останньою життєвою дорогою Героя у засвіти.
Дорогі ветерани! Шановні хорольці та співвітчизники!
Прийміть вітання з нагоди Дня пам’яті та примирення і 75 річниці Перемоги над нацизмом у Другій світовій війні. Усе більше віддаляються нас у минуле грізні воєнні роки минулого століття. Коронавірусна пандемія зруйнувала всі плани, тому ювілейну річницю Дня Перемоги ми не зможемо відзначити урочистими мітингом-реквіємом та ходою. Однак вимушені порушення традицій не зменшують нашу шану до подвигу визволителів.
Продовжуємо вітання довгожителів нашого Хорола у рамках міської соціальної програми «Турбота» на 2020 рік. Серед народжених у січні людей, яким виповнилося 90 і більше років, приймала поздоровлення від Хорольської міської ради і Давиденко Ганна Махтеївна. 30 січня їй виповнилося 93 роки, тож у цей святковий для хорольчанки день міський голова Сергій Волошин завітав на гостину разом із керуючою справами (секретарем) виконавчого комітету Мариною Тарабан.
Рівно 101 рік тому, 22 січня 1919 року, відбулася знакова подія в історії зародження й формування української державності. У першу річницю підписання на Софіївській площі у Києві IV Універсалу Української Центральної Ради про повну незалежність Української Народної Республіки від Росії було підписано Акт злуки Української Народної Республіки і Західноукраїнської Народної Республіки в єдину соборну державу.
