Шановні ветерани, працівники галузі культури, майстри народного мистецтва!
Культура та мистецтво України – це життєва й духовна сила нашого народу, основа мирного буття. Це важлива ланка для національного самоусвідомлення та ідентичності. Десятий рік поспіль на теренах України 9 листопада відзначається Всеукраїнський день працівників культури та майстрів народного мистецтва.
Жорстока, кровопролитна війна підло обірвала молоде життя. Вона забирає кращих синів України, Героїв - захисників, людей, які захищають нас із вами від російського загарбника. Гине цвіт нації, йдуть ті, хто розуміє, що таке Батьківщина, що таке рідна земля.
Понад три десятиріччя ми сприймали Незалежність, як дар, але ціна у неї все-таки є… Ворог мріє і всіма силами намагається позбавити нас її, але Захисники героїчно продовжують стояти в строю, тримати зброю в руках заради волі, гідності й життя під синьо-жовтим стягом. Новітні Герої продовжують відважно боротися за Незалежність, відстоюючи її сталлю і вогнем.
Замість життєдайних дощів українська земля омивається гіркими сльозами втрат, потоками крові Захисників і мирних людей, які стали жертвами російського терору. Від болю втрат німіє простір, завмирає все навкруги і сенс буття фарбується у темні барви. Горе стукає в оселі земляків та заставляє стискатися наші серця. Нова страшна звістка прийшла у нашу Хорольську громаду.
Найкращі. Наймогутніші. Найміцніші. Саме такі чоловіки – гідні сини України стають у стрій військових формувань Збройних Сил України та Сил Оборони, аби боронити рідну землю і український народ від ворожих посягань. На жаль, війна продовжує забирати найкращих, хто без роздумів і вагань став на захист Батьківщини. Пекельним болем пронизала серця мешканців Хорольської громади трагічна звістка з фронту.
Найкращі. Наймогутніші. Найміцніші. Саме такі чоловіки – гідні сини України стають у стрій військових формувань Збройних Сил України та Сил Оборони, аби боронити рідну землю і український народ від ворожих посягань. Війна продовжує забирати найкращих, хто без роздумів і вагань став на захист Батьківщини. Пекельним болем пронизала серця мешканців Хорольської громади трагічна звістка з фронту.
Олександр Євгенович Гусаренко як палаюча зірка на темному непроглядному небі людського болю осяював усе своїм життям до останнього моменту і подиху. До останнього рідні й близькі надіялися, що безвісти зниклий Захисник знайдеться і повернеться живим. На жаль, дива не трапилося і через п’ять місяців невідомості, марних надій і сподівань, впізнане за результатами ДНК-експертизи тіло полеглого Воїна захоронили у рідному селі Клепачі.
Олександр Євгенович Гусаренко як палаюча зірка на темному непроглядному небі людського болю осяював усе своїм життям до останнього моменту і подиху. До останнього рідні й близькі надіялися, що безвісти зниклий Захисник знайдеться і повернеться живим. На жаль, дива не трапилося і через п’ять місяців невідомості, марних надій і сподівань, впізнане за результатами ДНК-експертизи тіло полеглого Воїна захоронять у рідному селі Клепачі.
Визнання героїзму та жертовності в обороні України не мають терміну давності. Тож, родини Героїв-захисників, які повернулися на рідну Хорольщину «на щиті» в 2023 році, цьогоріч отримали високі почесні нагороди – ордена «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно) та посвідчення до них. Посмертне нагородження є важливим символом пошани та вдячності від імені Президента, держави та суспільства за відважний ратний подвиг.
І знову Хорольська громада в смутку та скорботі… Серце крається від отриманої тяжкої звістки... У жорстоких боях за Україну, мир та свободу, героїчно загинув наш земляк із села Ковтуни – Артем Анатолійович Кравченко (25.06.1989 р.н.).
Невимовний біль охоплює серце кожного небайдужого мешканця Хорольщини. З першого дня повномасштабного вторгнення, 24 лютого 2022 року, Артем добровільно пішов боронити рідну землю, рідну домівку, кожного з нас…
