Небайдужість – це не просто слово. Це щоденний вибір діяти, підтримувати і творити добро там, де ти живеш. Саме така щира небайдужість до рідної громади проявляється у справах приватного підприємця Остапенка Івана Миколайовича.
У п’ятницю, 23 травня 2025 року, у День, коли Україна вшановує Героїв та морських піхотинців, відбулися урочистості з нагоди відкриття меморіальної дошки Герою Хорольщини – Станіславу Леонідовичу Остапенку. Мітинг-реквієм вшанування пам’яті молодого Воїна, уродженця села Левченки Клепачівського старостату Хорольської громади, відбувся в Опорному закладі «Новооріхівський ліцей імені О.Г.Лелеченка» Ромоданівської селищної ради Миргородського району Полтавської області.
За доблесть і безсмертний подвиг нашого земляка із с.Левченки Клепачівського старостату – солдата, старшого стрільця 2 десантно-штурмового відділення 2 десантно-штумового взводу 12 десантно-штурмової роти 3 десантно-штурмового батальйону 80 ОДШБр Станіслава Леонідовича Остапенка нагороджено високою державною нагородою.
Останнім часом ми стали свідками активних дискусій і суперечок у соцмережах між волонтерами-зоозахисниками і громадянами, які постраждали від нападів безпритульних собак. Перед мешканцями громади та представниками місцевої влади постало питання нагального вирішення проблеми безпритульних тварин, адже їх популяція стрімко збільшується.
У війни немає жодних правил. Вона вражає жорстокістю і кількістю людських втрат. Вже неможливо осягнути масштаби трагічних наслідків для України та для тих родин, які втратили найближчих і найдорожчих від посягань агресора. Можна повернути окуповані рашистами землі, можна відбудувати зруйновані диким племенем орків міста і села. Біда у тому, що неможливо воскресити із мертвих убитих рашистськими загарбниками людей.
У війни немає правил. Вона вражає жорстокістю і кількістю людських втрат. Вже неможливо осягнути масштаби трагічних наслідків для України та для тих родин, які втратили найближчих і найдорожчих. Можна повернути окуповані рашистами землі, можна відбудувати зруйновані диким племенем орків міста і села. Біда у тому, що неможливо воскресити з мертвих убитих рашистськими катами людей.
Олександр Євгенович Гусаренко як палаюча зірка на темному непроглядному небі людського болю осяював усе своїм життям до останнього моменту і подиху. До останнього рідні й близькі надіялися, що безвісти зниклий Захисник знайдеться і повернеться живим. На жаль, дива не трапилося і через п’ять місяців невідомості, марних надій і сподівань, впізнане за результатами ДНК-експертизи тіло полеглого Воїна захоронили у рідному селі Клепачі.
У річницю повномасштабного вторгнення агресора, 24 лютого 2023 року, загинув земляк-військовослужбовець із с.Стайки Староаврамівського старостату – Олександр Вікторович Кафтанов. Не встигла висохнути окроплена слізьми земля на могилі загиблого Героя Дмитра Остапенка, як повернувся на вічний спочинок його бойовий побратим – солдат мотопіхотного батальйону 72-ої окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців у складі механізованих військ ЗСУ.
У останній лютневий день Хорольська громада попрощалася з молодим воїном, який навічно повернувся до рідного краю на щиті із поля бою. 24 лютого 2023 року, у річницю повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України, загинув мешканець громади, родом із села Клепачі, старший солдат, водій роти вогневої підтримки мотопіхотного батальйону 72-ої окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців – Дмитро Станіславович Остапенко.
Шановні мешканці Хорольської громади!
У вівторок, 28 лютого, орієнтовно о 10:00 год. відбудеться траурна церемонія прощання із загиблим Героєм. Просимо відати данину пам'яті та долучитися до жалобної процесії, щоб гідно і з почестями провести останньою земною дорогою нашого захисника Остапенка Дмитра Станіславовича. Захоронення воїна відбудеться у с.Клепачі.
