Молодий віком, але великий духом. Таким був Воїн Ярослав Володимирович Бова, який гідно і з честю пройшов пекло повномасштабної війни майже з самого її початку. Уся Хорольська громада здригнулася від чергового невимовного горя: з фронтових рубежів надійшло офіційне сповіщення про загибель 28 липня 2026 року на Дніпропетровщині одного з кращих синів України.
Наблизилася дата, яка особливим болем, гордістю і любов’ю відлунює в серці кожного українця, – День Незалежності України. Цьогоріч наша держава відзначає 35-ту річницю Незалежності. Тридцять п’ять років – це ціла епоха, у якій були здобутки й випробування, надії та втрати, великі перемоги й важкі уроки. Та незмінним залишається головне – Україна була, є і буде вільною.
Російсько-українська війна щодня забирає життя найкращих синів і доньок України, залишаючи невимовний біль у серцях рідних, близьких та всієї громади. Війна – найжахливіший винахід людства. Вона має масштабні трагічні наслідки та безжально стирає часові межі між надією і вічністю. Вона потворно розмиває кордони між минулим і теперішнім, між сном і реальністю, між життям і смертю. Особливо тяжкими є звістки, коли після довгих тижнів, місяців, а то й років невідомості й болісного очікування підтверджується загибель військовослужбовців, які вважалися безвісти зниклими.
Є пам’ять, яку не здатен стерти час. Є імена, що навіки закарбовані в історії держави золотими літерами жертовності, честі й незламності. Вони не просто залишили слід – вони стали світлом, що веде Україну крізь темряву війни до відновлення миру. У понеділок, 29 червня 2026 року, принагідно до 30-ї річниці ухвалення Основного Закону України – Конституції, на Алеї Героїв у місті Хоролі відбувся мітинг-реквієм із нагоди відкриття 19 банерів із портретами полеглих Захисників Хорольської громади.
Війна щодня залишає глибокі, невиліковні рани в самому серці українського народу. Вона забирає найкращих, цвіт нашої нації, тих, хто став щитом на захисті рідної землі. Та найважче, найстрашніше випробування для люблячих сердець – це бездонне темне провалля невідомості. Це той пекучий вогонь, який роками тримає рідних між крихкою надією та глухим відчаєм, коли кожен телефонний дзвінок змушує стискатися душу.
Вишиванка – це не просто одяг. Це молитва, вишита нитками. Це пам’ять поколінь, закодована в орнаментах, тепло материнських рук і незламний дух українського народу. Принагідно до Всесвітнього дня вишиванки Хорольська міська рада за ініціативи міського голови Сергія Волошина організувала фотоконкурс «Вишиванка-берегиня», який став справжнім святом української краси, традицій та родинних цінностей.
25 лютого ми відзначаємо День української жінки. Це день, коли ми вшановуємо спадкоємність поколінь – від княгині Ольги та інтелектуальної відваги Лесі Українки до кожної сучасної жінки, яка творить нашу перемогу. Українська берегиня – це не лише ніжність, це сталь, загорнута у шовк. Це голос, який неможливо заглушити, і воля, яку неможливо зламати.
Світла пам'ять і шана до новітніх Героїв, які боронять Україну й поклали свої життя на вівтар кровопролитної російсько-української війни, живе і буде жити вічно у наших серцях. 15 травня 2024 року в місті Хоролі відбулося урочисте відкриття Алеї Героїв. Місце, на якому відкрито пантеон пам’яті, розташоване на вході до Хорольського ботанічного саду.
Рівно два роки назад, 24 лютого 2022 року росія розпочала повномасштабне вторгнення до України із застосуванням усіх видів озброєння. Наслідуючи диктатуру Адольфа Гітлера та пропаганду Йозефа Геббельса, російські війська перейшли державний кордон України, атакували столицю та інші міста, об’єкти критичної інфраструктури, аеродроми, вбиваючи на своєму шляху мирних громадян, руйнуючи їхні будинки, школи, пологові будинки, дитячі садки та все на своєму злочинному шляху.
За 700 днів – з 24 лютого 2022 року з початку широкомасштабного вторгнення ми і весь цивілізований світ побачили українську армію, як одну з найсильніших на всіх земних континентах! За цей час ми всі кардинально змінилися, бо випробування війною – це найстрашніше, що могло статися в житті людства.
