Повномасштабна війна щодня розтинає українську землю глибокими кривавими ранами, вириваючи з життя найкращих синів і дочок нашого народу. У чорному полум’ї війни згасають людські долі, а в серцях рідних назавжди оселяються невимовний біль, тривога й виснажливе чекання. Для багатьох родин час завмер у страшній невідомості – між крихкою надією на диво і пекучим страхом почути звістку, від якої холоне душа. Довгі місяці пошуків, молитв і безсонних ночей стали важким хрестом для тих, чиї рідні зникли безвісти, захищаючи Україну від жорстокого рашистського ворога.
Повномасштабна війна щодня залишає криваві рани на українській землі, забираючи найкращих синів і дочок нашого народу. Для багатьох родин час зупинився у страшній невідомості – між надією та болем, між молитвами про диво і страхом почути найтяжчу звістку. Місяці очікування, пошуків і безсонних ночей стали нестерпним випробуванням для рідних Захисників, які зникли безвісти під час виконання бойових завдань.
У день, коли слово «пам’ять» звучить особливо проникливо, Хорол схилив голови в глибокій скорботі й безмежній вдячності. 17 квітня 2026 року Алею Героїв доповнено конструкціями з портретами 30 полеглих Захисників – відданих синів України, які поклали своє життя за її свободу і гідне майбутнє. Ця урочиста й водночас щемлива подія об’єднала Хорольську громаду у спільній скорботі та глибокій пошані.
Немов білим журавлиним ключем, що розтинає небесну блакить, повертаються у рідний Хорольський край Захисники – ті, хто віддав найдорожче за свободу Батьківщини. Вони йдуть у вічність тихим кроком безсмертя, але назавжди залишаються у серцях живих. У переддень Великодніх свят, під скорботні звуки церковних передзвонів, Хорольська громада провела в останню путь ще одного з найкращих синів України – Ігоря Івановича Зайця.
Березень не припиняє свій кривавий ритм війни, і ще одному Герою Хорольщини віддали данину пам’яті. Хорольське земляцтво зібралося на площі скорботи біля пам’ятника Великому Кобзарю, аби з воїнськими почестями та за православними традиціями провести в останню земну дорогу новопреставленого солдата Сергія Григоровича Рідкоборода.
У кожної війни є свої хроніки болю, але найтяжчими сторінками стають не зруйновані будівлі чи поділені навпіл міста – найтяжчими є імена. Імена тих, чиє життя обірвала російська агресія. Тих, хто вмів любити, жити, творити, працювати, мріяти. Серед цих золотих імен – Ярий Сергій Олександрович, син своєї землі, доброї родини, чесної праці та світлого серця.
Міжнародна громадська організація ENGin започаткувала спеціальну програму «ENGin for Defenders» для військовослужбовців, ветеранів та військових медиків. Програма передбачає щотижневі онлайн зустрічі з англомовними волонтерами з понад 140 країн світу.
Віддав тіло й душу, стоявши за правду в протистоянні рашистській орді, наш земляк з Хорольщини – Вадим Вікторович Павленко. Трагічна звістка про загибель нашого Захисника сколихнула громаду і завдала невимовного болю втрати всім людям, які його знали, любили і шанували.
Щодо повідомлення Центральним депозитарієм цінних паперів, депозитарними установами органів ДПС про відкриття/закриття рахунків у обліковій системі часток товариств з обмеженою відповідальністю та товариств з додатковою відповідальністю, рахунків умовного зберігання (ескроу) часток товариства з обмеженою відповідальністю та товариства з додатковою відповідальністю
Ворог вривається, вгризається в нашу землю, продовжує нищити все живе і стирати з лиця землі українські міста і села. Найсміливіші, найкращі сини і доньки України ціною власного здоров’я, а то й життя зупиняють страшну ворожу навалу. У четвер, 15 серпня, у Хорольській міській територіальній громаді оголошено День жалоби.



border="0">
border="0">