24 серпня, у День Незалежності України, українці та друзі України в різних країнах світу вийдуть на центральні вулиці своїх міст і візьмуться за руки, утворюючи Ланцюги Єдності. Варшава і Лондон, Берлін і Рим, Торонто і Нью-Йорк - тисячі кілометрів між нами, різні країни й міста, але одна Україна
Російсько-українська війна щодня забирає життя найкращих синів і доньок України, залишаючи невимовний біль у серцях рідних, близьких та всієї громади. Війна – найжахливіший винахід людства. Вона має масштабні трагічні наслідки та безжально стирає часові межі між надією і вічністю. Вона потворно розмиває кордони між минулим і теперішнім, між сном і реальністю, між життям і смертю. Особливо тяжкими є звістки, коли після довгих тижнів, місяців, а то й років невідомості й болісного очікування підтверджується загибель військовослужбовців, які вважалися безвісти зниклими.
Російсько-українська війна щодня забирає життя найкращих синів і доньок України, залишаючи невимовний біль у серцях рідних, близьких та всієї громади. Війна – найжахливіший винахід людства. Вона має масштабні трагічні наслідки та безжально стирає часові межі між надією і вічністю. Вона потворно розмиває кордони між минулим і теперішнім, між сном і реальністю, між життям і смертю. Особливо тяжкими є звістки, коли після довгих тижнів, місяців, а то й років невідомості й болісного очікування підтверджується загибель військовослужбовців, які вважалися безвісти зниклими.
Війна щодня залишає глибокі, невиліковні рани в самому серці українського народу. Вона забирає найкращих, цвіт нашої нації, тих, хто став щитом на захисті рідної землі. Та найважче, найстрашніше випробування для люблячих сердець – це бездонне темне провалля невідомості. Це той пекучий вогонь, який роками тримає рідних між крихкою надією та глухим відчаєм, коли кожен телефонний дзвінок змушує стискатися душу.
21 травня відзначається День вишиванки – свято, яке об’єднує українців крізь віки, кордони та покоління. Свято, яке має глибоке коріння у кожному селі та кожній домівці Хорольського краю. У цей день вулиці нашої громади розквітають особливими барвами. У них – шепіт рідної землі, колискова матері, мудрість дідусів та героїзм наших Захисників.
Щорічно, 9 травня, Україна разом із великою європейською родиною відзначає День Європи. Це свято спільних цінностей, спільної історії та, що найважливіше, спільного мирного майбутнього. Європейський вибір – це про розвиток демократії, про повагу до кожного мешканця, про прагнення будувати сучасне, комфортне життя в кожному селі та місті нашої громади.
Білим цвітом, що тихо облітає з дерев, і першим теплом весняного сонця Хорольщина зустріла свого полеглого Захисника – Владислава Олеговича Олійніченка. Йому назавжди лише двадцять… Вік, у якому тільки починають будувати мрії, тільки починається пізнання світу й доросле життя. Він же віддав своє життя за свободу рідної землі, за Україну, за кожного з нас.
Хорольська міська територіальна громада вітає прикордонників України та ветеранів прикордонних військ із святом, яке відзначається щорічно, 30 квітня. Бути прикордонником – це не просто професія, це особливе покликання та велика відповідальність.
У Хорольську громаду, мов зловісний чорний крук, знову увірвалася пекуча звістка з передової – звістка, що розтинає серце навпіл. До світлої когорти Воїнів Небесного Легіону долучився 156-й Захисник із Хорольської громади – Вадим Миколайович Куц. Молодий, сповнений сил і планів, він став у стрій оборонців рідної землі, аби затулити собою мирне небо для нас. І тепер його ім’я навіки вписане у скорботний і водночас священний літопис незламності нашого краю.
Війна безжально стирає часові межі між надією і вічністю. Вона потворно розмиває кордони між минулим і теперішнім, між сном і реальністю, між життям і смертю. Дні, тижні, місяці, які складаються в роки чекання стають нестерпним випробуванням для родин, чиї сини, чоловіки, батьки вважалися безвісти зниклими. Вони жили вірою, що рідний голос ще озветься, що диво повернення стане реальністю.
