У Хорольську громаду, мов зловісний чорний крук, знову увірвалася пекуча звістка з передової – звістка, що розтинає серце навпіл. До світлої когорти Воїнів Небесного Легіону долучився 156-й Захисник із Хорольської громади – Вадим Миколайович Куц. Молодий, сповнений сил і планів, він став у стрій оборонців рідної землі, аби затулити собою мирне небо для нас. І тепер його ім’я навіки вписане у скорботний і водночас священний літопис незламності нашого краю.
Війна безжально стирає часові межі між надією і вічністю. Вона потворно розмиває кордони між минулим і теперішнім, між сном і реальністю, між життям і смертю. Дні, тижні, місяці, які складаються в роки чекання стають нестерпним випробуванням для родин, чиї сини, чоловіки, батьки вважалися безвісти зниклими. Вони жили вірою, що рідний голос ще озветься, що диво повернення стане реальністю.
Шановні мешканці Хорольської міської територіальної громади!
Вітаю Вас з одним із найбільших державних свят – Днем Конституції України! Конституція України — це не просто головний закон держави. Це символ нашої ідентичності, нашої державності, нашого прагнення до свободи, справедливості та демократії.
Сьогодні Україна разом із усією європейською спільнотою відзначає День Європи – свято миру, єдності, спільних цінностей і спільного майбутнього. Саме в Україні, на лінії бойового зіткнення, нині вирішується подальша доля Європи. І це не перебільшення, бо якщо Україна не вистоїть, то російський агресор перетне і європейські кордони.
Морські піхотинці – це воїни, які ніколи не відступають та щодня доводять, що українська армія – це сила, міць і непохитна воля. На жаль, навіть найсміливіших і найхоробріших Воїнів настигає несправедлива смерть, бо окупантів ніщо не зупиняє на шляху до виконання злочинних кремлівських наказів. Ворог свідомо прийшов вбивать, спопелять, руйнувать і знищувати все українське.
Олександр Євгенович Гусаренко як палаюча зірка на темному непроглядному небі людського болю осяював усе своїм життям до останнього моменту і подиху. До останнього рідні й близькі надіялися, що безвісти зниклий Захисник знайдеться і повернеться живим. На жаль, дива не трапилося і через п’ять місяців невідомості, марних надій і сподівань, впізнане за результатами ДНК-експертизи тіло полеглого Воїна захоронили у рідному селі Клепачі.
Вишиванка – це український національний символ, як герб, гімн та прапор. Вона допомагає зберігати глибоке коріння української нації та нашу давню ідентичність. Вишиту сорочку, як і вишитий рушник передають з роду в рід, бережуть як безцінну реліквію. З прадавніх часів і понині з любов’ю вишиті матусею візерунки служили оберегом і з теплотою нагадували про рідну домівку. У наш час відважні українські захисники теж одягають вишиванки під військову форму. Як святиню, як оберег, як захист від ворожих куль.
Україна продовжує нерівну боротьбу з грізним ворогом, а ми продовжуємо підтримувати наших захисників у тилу. Робимо все можливе, щоб фронт не наблизився до нас. Днями у короткострокову відпустку прибув наш земляк-військовослужбовець, який гідно проходить свій воїнський шлях.
Одинадцятий рік кровопролитної російсько-української війни, третій рік повномасштабного збройного конфлікту, 797 днів мужнього опору українського народу російській ворожій армії. У цій боротьбі ми всі засвоїли беззаперечну істину – Україна жива і буде жити, поки всі ми воєдино будемо відчайдушно битися за право на мирне життя і свої кордони.
День прикордонника – це професійне свято тих, хто цілодобово стоїть на варті України, охороняючи кордони України від зовнішніх посягань, боронячи її територіальну цілісність та суверенітет.
