Новорічні свята прийшли у нашу громаду не з радісною атмосферою і подарунками. Чорні рядки сповіщень про смерть приносять у родини хорольців невтішні звістки про непоправні втрати, а разом з тим – скорботу, біль і сльози. Днями дружина Захисника Талана Віталія Володимировича отримала сповіщення про смерть свого чоловіка, який добровольцем став на захист Батьківщини з перших днів повномасштабної російсько-української війни. Деякий час Герой служив у роті охорони 1-го відділу Лубенського РТЦК та СП.
Новорічні свята прийшли у нашу громаду не з радісною атмосферою і подарунками. Чорні рядки сповіщень про смерть приносять у родини хорольців невтішні звістки про непоправні втрати, а разом з тим – скорботу, біль і сльози. Днями дружина Захисника Талана Віталія Володимировича отримала сповіщення про смерть свого чоловіка, який добровольцем став на захист Батьківщини з перших днів повномасштабної російсько-української війни. Деякий час Герой служив у роті охорони 1-го відділу Лубенського РТЦК та СП.
Хорольську громаду сколихнула трагічна звістка: раптово обірвалося життя видатного діяча культури і мистецтва Хорольщини Олександра Ганзенка
Олександр Васильович Ганзенко – людина шанована і знатна не лише в Хорольській громаді, а й далеко за її межами. Смерть зненацька прийняла його в свої холодні обійми в 49-річному віці. 20 серпня 2024 року золоте серце великого митця навічно зупинилося. Від гіркоти тяжкої втрати зупинилася у німому мовчанні мить і затихли в просторі всі звуки. У звучанні мелодій минуло все його життя, яке він присвятив музичному мистецтву і розвитку музичної освіти у сільській місцевості.
Ворог вривається, вгризається в нашу землю, продовжує нищити все живе і стирати з лиця землі українські міста і села. Найсміливіші, найкращі сини і доньки України ціною власного здоров’я, а то й життя зупиняють страшну ворожу навалу. У четвер, 15 серпня, у Хорольській міській територіальній громаді оголошено День жалоби.
Понад 10 років зведені віками українські міста і села потерпають від нещадних атак московитів, що бездумно руйнують все на своєму шляху і безжально нищать людей. Мужні Воїни української армії гідно дають відсіч окупантам, боронячи від цих кровожерливих монстрів своїх рідних, Україну і весь її народ. Втім, війна не буває без втрат. І найстрашніші, але неминучі втрати – наші люди.
На фронті російсько-української війни гинуть кращі сини і доньки України. Когось вбивають рашисти на полю болю, когось мордують голодом і катують у полоні, а в когось не витримує серце. Ще одне гаряче й щире серце Воїна-захисника, яке боліло за Україну, не витримало постійної напруги. До рідного міста Хорола повернувся навічно військовослужбовець Збройних Сил України – мужній Воїн Микола Миколайович Рідкобород.
Ще одне гаряче й щире серце Воїна-захисника, яке боліло за Україну, не витримало постійної напруги. На вічний спочинок у рідне місто Хорол повернувся старший солдат, водій-гранатометник 22 батальйону спецпризначення окремої президентської бригади імені гетьмана Богдана Хмельницького – Микола Миколайович Рідкобород. Траурна церемонія прощання відбудеться у суботу, 15 червня, орієнтовно о 10:00 год. на площі біля пам'ятника Т.Г.Шевченку в м.Хорол.
За Україну треба не помирати, а битися і бути готовим боротися до кінця, як це робив наш земляк з міста Хорола – мужній Воїн Микола Миколайович Рідкобород. Він відчайдушно обороняв Батьківщину, втім серце звитяжного лицаря навічно зупинилося 9 червня 2024 року в м. Святогірськ Краматорського р-ну Донецької обл. Ця трагічна звістка увірвалася чорним вороном у Хорольську громаду, до родини полеглого Захисника.
Війна особливо загострила відчуття короткочасності життя, його крихкості. Короткочасним стало життя молодого Воїна-захисника, який мужньо й героїчно боронив Україну. 2 травня, у велике православне свято Чистого четверга, Хорольську громаду сколихнула трагічна звістка про втрату Захисника-нацгвардійця, нашого земляка, мешканця Штомпелівського старостату – Ковшова Володимира Петровича…
Війна особливо загострила відчуття короткочасності життя, його крихкості. Короткочасним стало й життя молодого Воїна, який мужньо й героїчно боронив Україну. 2 травня, у велике православне свято Чистого четверга, Хорольську громаду сколихнула трагічна звістка про втрату Захисника, нашого земляка, мешканця Штомпелівського старостату – Ковшова Володимира Петровича.
