Хорольська земля знову в скорботі… У четвер, 26 лютого вона прийняла у своє царство вічного спокою Воїна честі, мужності й незламного духу – Володимира Миколайовича Дудника. Життєвий шлях солдата, стрільця-помічника гранатометника 3-ої окремої штурмової бригади Збройних Сил України обірвалося 21 лютого 2026 року. По фатальному збігу обставин і невблаганної долі трагедія, яка забрала молоде життя Воїна з досвідом бойового медика, сталася на його рідній Луганщині – землі, де промайнули роки його дитинства та юності.
Хорольська земля знову в скорботі… Вона приймає у своє царство вічного спокою не лише своїх синів і доньок, а й тих Героїв, які, рятуючись від війни, знаходили тут тимчасовий прихисток, але назавжди стали частиною нашої громади. Родина внутрішньо переміщених осіб з Луганщини, яка мешкає у Староаврамівському старостаті, отримала трагічну звістку про загибель Володимира Миколайовича Дудника – Воїна честі, мужності й незламного духу.
Війна принесла забагато лиха у родини Хорольців і мільйонів українців. Вона вривається майже в кожну родину, приходить у кожну громаду, залишаючи порожнечу і нестерпний біль. Сипле білим снігом на скроні матерів, які втратою синів і доньок приречені на довічну чорну скорботу. Осиротілими стають діти й уся українська земля, окроплена людською кровʼю.
У вівторок, 3 лютого 2026 року, Хорольську громаду сколихнула гірка й болюча звістка – передчасно обірвалося життя нашого товариша, доброго друга й щирої людини Абуассби Бахааеддіна С.М. У четвер, 5 лютого 2026 року, хорольці попрощалися з «Бахою» біля адміністративної будівлі Територіального центру соціального обслуговування Хорольської міської ради.
У Хорольській громаді вже стало доброю традицією відзначати обдарованих дітей грошовими винагородами, задля підтримки їхніх талантів та віри в себе. Цьогоріч ця традиція отримала нове дихання – вперше було організовано творчий різдвяний конкурс, який об’єднав 60 учасників, як індивідуальних, так і колективних робіт.
Любити життя таким, яким воно є, і цінувати кожну його мить дано не кожному. У непростих умовах сьогодення, коли військові та цивільні втрачають здоров’я, зазнають поранень і каліцтв, цінність життя набуває особливого значення. Ми всі переосмислили життєві цінності та навчилися по-справжньому визначати пріоритети під загрозою постійної небезпеки.
Герої! Воїни! Титани! Вони своєю мужністю зупиняють лютого окупанта і захищають кожного з нас! 03 грудня жителі Хорольської громади знову зібралися на площі Тараса Шевченка, щоб провести в останній путь загиблого захисника Олександра Анатолійовича Микитенка.
У Хорольську громаду знову, мов чорні круки, злітаються скорботні звістки. Вони крають серце болем і розривають душу кожного, хто вірить у відновлення справедливого для України миру та молиться за своїх Захисників. І знову невблаганна війна забирає найдорожче – життя Героя Пономаренка Валентина Анатолійовича, який понад усе любив Україну, її землю, її людей.
У неділю, 21 вересня, у Хоролі відбулася низка спортивних, соціокультурних та патріотичних подій. Вперше в рамках відзначення 942 річниці заснування міста Хорола, 82 річниці вигнання нацистів з Хорольщини та Міжнародного дня миру відбувся наймасштабніший велозаїзд – «ВелоFest-942». Маршрут «Незламності» загальною протяжністю 40 км від міста Хорола до села Трубайці і в зворотному напрямку об’єднав 50 учасників – від любителів-початківців до майстрів велосипедного спорту.
У Хорольському базовому будинку культури відбулися урочистості з нагоди головних державних свят – Дня Державного Прапора та 34-ої річниці Незалежності України. Захід об’єднав Хорольську громаду навколо найціннішого – свободи, єдності та пам’яті про тих, хто виборює право українців жити у вільній країні.
