1 жовтня в Україні відзначатиметься День захисників і захисниць. Це свято запроваджено 2014 року на вшанування мужності та героїзму захисників і захисниць незалежності та територіальної цілісності України, військових традицій і звитяг Українського народу, сприяння подальшому зміцненню патріотичного духу у суспільстві.
З 81-ою річницею визволення Хорольщини від нацистських окупантів та 941-м Днем народження славетного Хорола!
Головною знаковою подією цієї вересневої пори для нашої громади є День заснування міста Хорола. Поряд з цим ми відзначаємо 81-ту річницю визволення Хорольщини від нацистських окупантів у роки Другої світової війни. З кожним роком ми все ближче наближаємося до тисячоліття нашого прадавнього Хорола з багатою історичною спадщиною, легендами та особливими людьми.
Воєн без смертей не буває. Проте, кожна українська родина, кожна мати, відправляючи свого сина чи чоловіка на фронт все ж сподівається на краще. Вони вірять, що лихо омене їх дім, що їхні рідні повернуться додому живими та неушкодженими. Та, на превеликий жаль, війна залишає свій трагічний слід у багатьої сім'ях, несучи з собою невимовний біль та скорботу…
Хорольську громаду сколихнула трагічна звістка: раптово обірвалося життя видатного діяча культури і мистецтва Хорольщини Олександра Ганзенка
Олександр Васильович Ганзенко – людина шанована і знатна не лише в Хорольській громаді, а й далеко за її межами. Смерть зненацька прийняла його в свої холодні обійми в 49-річному віці. 20 серпня 2024 року золоте серце великого митця навічно зупинилося. Від гіркоти тяжкої втрати зупинилася у німому мовчанні мить і затихли в просторі всі звуки. У звучанні мелодій минуло все його життя, яке він присвятив музичному мистецтву і розвитку музичної освіти у сільській місцевості.
Через біль непоправних втрат людські душі перетворюються на випалені пустки. І день, і ніч війна не затихає і множить горе на нашій рідній українській землі. Війна назавжди таврує у нашій пам’яті, свідомості й підсвідомості знання про скороминущість існування, швидкоплинність життя і крихкість кришталевого миру.
Війна особливо загострила відчуття короткочасності життя, його крихкості. Короткочасним стало життя молодого Воїна-захисника, який мужньо й героїчно боронив Україну. 2 травня, у велике православне свято Чистого четверга, Хорольську громаду сколихнула трагічна звістка про втрату Захисника-нацгвардійця, нашого земляка, мешканця Штомпелівського старостату – Ковшова Володимира Петровича…
Наша країна нині переживає найтяжчі часи в історії своєї незалежності. Завдяки героїзму, ціною надлюдських можливостей та небачених досі мужності, сміливості й відваги Захисників і Захисниць Україна незламно стоїть супроти оскаженілого ворога. Ми пишаємося подвигами земляків, які відзначилися в запеклих боях із російським агресором.
Руйнівна жорстокість війни перетинає всі межі й безперестанно сіє смерть, людські страждання і розруху. Масштаби втрат для громади і всієї України вражають, ступінь болю гірких втрат сягає невидимої й немислимої глибини. У війні з російськими окупантами з 2014 року Хорольщина втратила вже 69 земляків. У Покровськобагачанський старостат на вічний спочинок повернувся «на щиті» з полю бою 11-й боєць – мешканець с.Тарасівка.
Російсько-українська війна лютує з особливою жорстокістю і на початку лютого 2024 року в нашу громаду донеслась чорна звістка про загибель земляка-військовослужбовця ЗСУ із с.Покровська Багачка. При виконанні бойового завдання, під час воєнних дій на лінії бойового зіткнення першого ешелону оборони в с.Богданівка Бахмутського р-ну Донецької обл. загинув смертю хоробрих солдат, стрілець 2 взводу 2 роти 463 батальйону 143 окремої піхотної бригади – Зуй Володимир Владиславович.
В Україні щороку, 14 грудня, відповідно до Указу Президента України, починаючи з 2006 року, вшановують тих, хто ціною героїчних зусиль, а часто – власного життя і здоров’я, зумів зупинити «ядерного монстра». Ця дата обрана не випадково, адже саме в цей день відбулася здача в експлуатацію об’єкта «Укриття» – захисного саркофагу, який забезпечив зберігання радіоактивних відходів на аварійному четвертому реакторі Чорнобильської АЕС. Так було поставлено умовну крапку в боротьбі з чорнобильським лихом.
