Повномасштабна війна щодня розтинає українську землю глибокими кривавими ранами, вириваючи з життя найкращих синів і дочок нашого народу. У чорному полум’ї війни згасають людські долі, а в серцях рідних назавжди оселяються невимовний біль, тривога й виснажливе чекання. Для багатьох родин час завмер у страшній невідомості – між крихкою надією на диво і пекучим страхом почути звістку, від якої холоне душа. Довгі місяці пошуків, молитв і безсонних ночей стали важким хрестом для тих, чиї рідні зникли безвісти, захищаючи Україну від жорстокого рашистського ворога.
Вишиванка – це не просто одяг. Це молитва, вишита нитками. Це пам’ять поколінь, закодована в орнаментах, тепло материнських рук і незламний дух українського народу. Принагідно до Всесвітнього дня вишиванки Хорольська міська рада за ініціативи міського голови Сергія Волошина організувала фотоконкурс «Вишиванка-берегиня», який став справжнім святом української краси, традицій та родинних цінностей.
У п’ятницю, 24 квітня у світлий сонячний день, директор Територіального центру соціального обслуговування Марина Дубик завітала до шанованої ювілярки – Куриленко Ніни Юхимівни, щоб від імені міської влади щиро привітати її з визначною подією. З нагоди 90-річчя ювілярці було вручено подяку, квіти та солодкий подарунок.
Світлі дні Великоднього передзвоння, що мали б нести надію, мир і духовне оновлення, знову оповиті невимовним болем страшної війни. Напередодні Вербної неділі Хорольську громаду пронизала чергова чорна звістка, від якої стискається серце й холоне душа. У середу, 1 квітня 2026 року, на бойовій позиції у Краматорському р-ні Донецької обл., до останнього подиху залишаючись вірним військовій присязі, героїчно загинув солдат-піхотинець, стрілець-помічник гранатометника 1 механізованого відділення 2 механізованого взводу 6 механізованої роти 2 механізованого батальйону 143-ї окремої механізованої бригади ЗСУ – Ярослав Олександрович Терентєв.
У вівторок, 3 лютого 2026 року, Хорольську громаду сколихнула гірка й болюча звістка – передчасно обірвалося життя нашого товариша, доброго друга й щирої людини Абуассби Бахааеддіна С.М. У четвер, 5 лютого 2026 року, хорольці попрощалися з «Бахою» біля адміністративної будівлі Територіального центру соціального обслуговування Хорольської міської ради.
З 2014 року в освітянському просторі Хорольщини щороку спалахує особливе світло – «Сузір’я талантів Хорольщини». Це свято розуму, ерудованості, краси й сили духу, яке вже одинадцятий рік поспіль об’єднує найяскравіші зірки громади – обдарованих учнів закладів загальної середньої та позашкільної освіти, їхніх наставників і всіх, хто щиро вірить у майбутнє української освіти.
Війна безжально випробовує нас на міцність, загострює відчуття короткочасності людського життя й крихкості миру у світі, який досі не спромігся зупинити російський тероризм. Чорні звістки одна за одною приходять у Хорольську громаду – повертаються додому наші Герої, які тривалий час вважалися безвісти зниклими. Їхні імена стають символами мужності, братерства та самопожертви. Ще один син України, наш земляк – Вакуленко Роман Вікторович, уродженець села Штомпелівка, повернувся додому «на щиті».
24 серпня 2025 року в селі Трубайці Вишняківського старостинського округу Хорольської міської територіальної громади відбувся яскравий і багатий на емоції соціокультурний захід – Етнофестиваль «Прощання з літом», приурочений до Дня Прапора України та 34-ї річниці Незалежності.
Віками пам’ятатиме Хорольська громада та вся Україна той нестерпний біль від втрат, що все частіше озивається жалобою і молитвами за загиблими Воїнами. Особливо болісну втрату зазнала сім'я та друзі після трагічної загибелі мешканця міста Хорола в статусі внутрішньо переміщеної особи, солдата Євгенія Вікторовича Лук’янченка. Не лише від кулі ворога гинуть наші Захисники, а й від масованих ракетних обстрілів ще на етапі їх підготовки до зіткнення з ворогом на передовій лінії оборони.
