Громади центральної та західної України допомагають громадам із прифронтових територій, які найбільше постраждали від російських окупантів. Президентський проєкт «Пліч-о-пліч» має на меті закласти міцний фундамент для єднання громад, запровадити та зміцнити нові зв’язки між громадами-партнерами та громадами-форпостами, щоб вистояти у нелегкі для всієї країни часи.
З 20 лютого 2014 року розпочався відлік нової історичної ери, коли країна-агресор посягнула на території України і стала найбільшим порушником міжнародного права у ХХІ столітті. 24 лютого 2022 року російсько-українська війна стала відчутною для кожного українця, коли країна-терорист посилила ескалацію збройного конфлікту під ганебною назвою «СВО» і тотальна війна досягнула глобального масштабу. Увесь цивілізований світ потерпає від агресора, а найстрашнішим наслідком війни є втрата невинних людей.
Війна наносить все глибші рани. Війна не жаліє нікого, забираючи навічно кращих синів і доньок України. Наш земляк з Хорольщини – Олександр Миколайович П’янін, який вважався зниклим безвісти з 29 липня 2022 у Чернігівській області, повернувся додому на вічний спочинок після пройденого пекла кровопролитної російсько-української війни. На жаль сподівання на те, що Воїн повернеться живим, давно згасли.
Затяжна і виснажлива російсько-українська війна не просто безпощадно вбиває. Вона знищує фізично, катує, тисне і морально ламає навіть найміцніших. Навіть до тих, хто сховався за стіною байдужості вона все ближче підкрадається, бо насправді ближче, ніж здається. У війни немає правил, вона вражає жорстокістю, залишаючи глибокі шрами на землі, у душах і серцях людей.
Час не лікує біль від втрат, він замикає серце назавжди. Ще одне материнське серце розтерзала трагічна звістка із фронту. 12 грудня 2024 року в логові ворога загинув наш земляк із с.Вишняки – Ярослав Григорович Манженко. Молодший сержант, стрілець-номер обслуги десантно-штурмової бригади загинув унаслідок стрілецького бою, до останнього подиху залишаючись вірним військовій присязі на вірність Україні та її народові.
Війні не видно ні кінця, ні краю. На жаль, у її горнилі гинуть кращі з кращих сини і доньки України, на долю яких випала благородна, але смертельно небезпечна місія захищати. У понеділок, 9 грудня, Хорольщина попрощалася із земляком-військовослужбовцем Сергієм Анатолійовичем Єрченком, віддавши йому належну шану за жертовність в ім’я України та життя майбутніх поколінь великого українського народу під мирним небом.
З метою максимального та комплексного врахування потреб ветеранів війни в частині розвитку їх підприємницьких ініціатив, професійної освіти, що сприятиме їх реінтеграції у суспільне життя АТ КБ „Приватбанк” за участі Мінветеранів реалізується освітній проєкт для Захисників та Захисниць України „Бізнес-школа для захисників”.
З глибоким сумом повідомляємо про трагічну втрату. У понеділок, 4 листопада, у нерівній боротьбі з хворобою помер у міській лікарні капітан, офіцер відділення обліку мобілізаційної роботи першого відділу Лубенського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Полтавської області Оперативного командування "Північ" – Владислав Вадимович Сапа.
Усі хочуть знати, як швидко навчитися водити автомобіль. Тому що ніхто не хоче витрачати час на довге навчання. Аби стати водієм, потрібно пройти шлях від вивчення теоретичної частини до застосування своїх знань на практиці. Успішно скласти іспити у сервісних центрах МВС та отримати омріяне посвідчення водія.
У засвіти відлетіла світла душа Балюк Віри Іванівни
У понеділок, 19 серпня 2024 року, перестало битися серце людини, яка залишила після себе світлий слід доброти і людяності. Немає такої людини із тих, хто її знав, яка могла б висловити заперечення стосовно того, що Віра Іванівна – жінка рідкісної вдачі з притаманними їй мудрістю, розсудливістю, ясним розумом, тактовністю, ввічливістю, привітністю, порядністю, чесністю, відповідальністю.
