Руйнівна жорстокість війни перетинає всі межі й безперестанно сіє смерть, людські страждання і розруху. Масштаби втрат для громади і всієї України вражають, ступінь болю гірких втрат сягає невидимої й немислимої глибини. У війні з російськими окупантами з 2014 року Хорольщина втратила вже 69 земляків. У Покровськобагачанський старостат на вічний спочинок повернувся «на щиті» з полю бою 11-й боєць – мешканець с.Тарасівка.

З невимовним болем, який переростає у розпач, Хорольщина проводжає у засвіти полеглих Героїв. Все частіше й частіше, мов чорний зловіщий крук, прилітають із фронту сповіщення про смерть Захисників. Не встигла площа Кобзаря висохнути від сліз після прощання з Олександром Бондарем, як знову шокувала трагічна звістка про загибель на полі бою його побратима і колеги по роботі з механічного заводу – Станіслава Андрійовича Устименка.

Ціна свободи українського народу надто висока й нестерпно болюча. За кожен наш новий світанок ми довіку зобов’язані нашим Захисникам і Захисницям, які кладуть на вівтар жертовності кровопролитної російсько-української війни найдорожче – власні життя... Хорольська громада знову в скорботі. У суботу, 24 червня 2023 року, земляцтво провело останньою земною дорогою у засвіти військовослужбовця – жителя села Вишняки Сергія Миколайовича Козіна.

Нарешті українці стають повноправними господарями своїх земельних ділянок. На цю історичну подію Україна чекала 20 років, залишаючись серед небагатьох країн, де діяв мораторій на відчуження земель сільськогосподарського призначення.

Так, наразі залишилося лише 5 держав із такими обмеженнями: Венесуела, Куба, КНДР, Республіка Конго і Таджикистан.

Саме відкриття ринку стало кульмінаційним моментом земельної реформи.Але що ж вона дає українському народу – зокрема громадам, фермерам та простим селянам?

У день, коли східні слов’янські народи святкують одне з головних магічних древніх свят сонячного календаря – Івана Купала, довгожителька Манжос Ольга Василівна відзначає своє особисте свято – День народження. 6 липня 2020 року іменинниці виповнилося вже 97 років. Представники виконавчого апарату Хорольської міської ради не порушують добрих традицій і на виконання міської цільової соціальної програми «Турбота на 2020 рік» продовжують вітання довгожителів Хорола.

Усіх містян сколихнула страшна звістка про трагічну загибель хорольця, військовослужбовця Збройних Сил України Корни Андрія Миколайовича. Сержант героїчно загинув у 27-річному віці о 19:45 год. 12 жовтня 2018 року в зоні проведення операції Об’єднаних сил під селищем Зайцево Бахмутського району Донецької області, підірвавшись на вибуховому пристрої.

Безумовно, головною подією цих вихідних стало відзначення головного свята міста – ювілейної 935-ої річниці заснування нашого славетного прадавнього Хорола. На центральній площі міста, 22 вересня 2018 року, зібралися містяни й гості, щоб єдиною родиною в особливій атмосфері відзначити цю значиму подію.

Містечко Хорол для багатьох людей є доленосним. Хтось тут народився, одружився, живе, працює, навчається. Для когось роки минулого життя в Хоролі пронизані найтеплішими спогадами, для когось, можливо, малоприємними. Але не любити його неможливо – зі всіма його позитивними рисами і недоліками, з його унікальністю, особливим колоритом, менталітетом мешканців, особливою історією кожної вулички зі своїми подіями й таємницями різних віків. У цих глибинах віків, у таїнствах, легендах живе наш Хорол.

Урочиста відправка 180-ти призовиків

з обласного збірного пункту 18 квітня 2018 року

«Сьогодні на військову службу призиваються, найкращі, якщо ви стоїте в цьому строю, значить Ви фізично загартовані,  у вас високі морально-ділові якості,  і саме головне Ви бажаєте проходити військову службу і ми це у Вас цінуємо» ‒ зазначив у вступній промові заступник військового комісара по роботі з особовим складом підполковник Едуард Бородай.

Прощена неділя – це останній день Масляної, коли всі просять один в одного пробачення, звільняючись від гріхів перед Великим постом, який почався 27 лютого. Але просити треба з чистим серцем, як і прощати за образи. Масляна символізує прихід весни та пробудження природи. Древні слов’яни відзначали “проводи зими” та початок весни і весняного землеробства.