Сталевий кулак Збройних Сил України – це славний Легіон танкових військ, що гідно дає по зубах ворожій армії російських окупантів. Російсько-українська війна продемонструвала безліч прикладів мужності українських воїнів-танкістів. Серед них багато танкістів, доля яких на війні дуже показова, а часом трагічна – в полон їх не беруть, а в разі ураження ворожим вогнем танк стає братською могилою для екіпажу.

Найкращі. Наймогутніші. Найміцніші. Саме такі чоловіки – гідні сини України стають у стрій військових формувань Збройних Сил України та Сил Оборони, аби боронити рідну землю і український народ від ворожих посягань. На жаль, війна продовжує забирати найкращих, хто без роздумів і вагань став на захист Батьківщини. Пекельним болем пронизала серця мешканців Хорольської громади трагічна звістка з фронту.

Війна не жаліє нікого. Вона безжально вбиває, спустошує, трощить, спопеляє, розбиває, зрівнює з землею збудований віками й не одним поколінням цивілізований світ. Найстрашніші втрати у війні з російськими окупантами – це втрати людські. Усе можна повернути, відбудувати, але не воскресити із мертвих людські життя. Ще одне людське життя, на жаль, обірвала російська армія здичавілих варварів-загарбників ХХІ століття.

Кожен новий день наближення до перемоги переповнюється гіркотою втрат. У небесному строю великого воїнства Захисників України постав ще один Герой з Хорольщини, взірець гідності та мужності – Валентин Вікторович Голуб. У день прощання із полеглим Героєм ридало небо, від суму рвалося надвоє…

Серед черги трагічних подій в Україні та світі вже немає місця для жодних емоцій, лише пустка і страх перед невідомістю. Через жорстокі злочини терористів стигне кров і німіє серце, розривається душа від нових непоправних втрат. Хорольська громада один за одним проводжає останньою земною дорогою полеглих Героїв, які вступили в нерівний двобій із кривавим агресором та з честю виконали свій військовий обов’язок.

У річницю повномасштабного вторгнення агресора, 24 лютого 2023 року, загинув земляк-військовослужбовець із с.Стайки Староаврамівського старостату – Олександр Вікторович Кафтанов. Не встигла висохнути окроплена слізьми земля на могилі загиблого Героя Дмитра Остапенка, як повернувся на вічний спочинок його бойовий побратим – солдат мотопіхотного батальйону 72-ої окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців у складі механізованих військ ЗСУ.

У ніч із 17 на 18 червня сталося непоправне лихо – внаслідок артилерійського обстрілу російських окупантів у селі Цапівка, Богодухівського району, Харківської області загинули троє наших земляків-військовослужбовців 92-ої окремої механізованої бригади імені кошового отамана Івана Сірка: Улянко Сергій Васильович (1978 р.н.), Пономаренко Роман Юрійович (1994 р.н.) та Тихоненко Андрій Валерійович (1996 р.н.). Траурний поховальний чин відбудеться у вівторок, 21 червня, орієнтовно о 12:00 год. на центральній площі м.Хорол. Наш священний обов'язок – провести в останню земну путь загиблих захисників зі всіма почестями і шаною.

Однією з найстрашніших сторінок в історії нашої України, яка назавжди залишиться в пам’яті народу, став Голодомор 1932-1933 років. Страшні наслідки тих лихоліть сприймаються суспільством перш за все на емоційному рівні. Ті жахіття не вкладаються в свідомість, адже такі історичні  явища недопустимі для людства. Мітинг-реквієм відбувся 23 листопада 2018 року біля Меморіального комплексу «Хорольська яма».

Сьогодні, 24 листопада 2017 року, у Хоролі відбулася жалобна хода до пам’ятного знаку Жертвам Голодомору, який входить до Меморіального комплексу поблизу ботанічного саду, у зв’язку з 84-ми роковинами Голодомору 1932-1933 років в Україні ˗ геноциду Українського народу.

Минув 31 рік з того часу, як людство сколихнула приголомшлива новина про вибух і подальше руйнування четвертого енергоблоку на Чорнобильській електростанції. В день національної скорботи, 26 квітня 2017 року, біля Пам'ятного знаку ліквідаторам аварії на Чорнобильській АЕС громада Хорольщини зібралася для вшанування пам'яті загиблих внаслідок техногенної, екологічно-гуманітарної катастрофи планетарного масштабу. В знак вшанування пам'яті ліквідаторам, які загинули в двобої з невидимим безпощадним ворогом –  радіаційним випромінюванням, було покладено квіти до стели з викарбуваними іменами усіх ліквідаторів Хорольщини.