Є нагороди, за якими стоять роки звитяжної служби. А є ті, за якими – обірвані життя, нездійснені мрії, осиротілі діти й невимовний біль рідних. Їх уже ніколи не носитимуть гордо на грудях самі Герої… Відтепер ці відзнаки зберігатимуть найдорожчі люди – як священні реліквії мужності, честі та жертовної любові до України.
У середу, 18 листопада 2026 року, в адміністративному приміщенні Хорольської міської ради відбулася скорботна й водночас сповнена високої шани церемонія вручення державних і військових нагород родинам загиблих Захисників України. Трьох мужніх Воїнів із Хорольщини, які до останнього подиху залишалися вірними військовій присязі та українському народові, удостоєно високих відзнак посмертно.
У церемонії взяли участь начальник Лубенської районної військової адміністрації – Сергій Сіряченко, заступник Хорольського міського голови з питань діяльності виконавчих органів – Валентин Місніченко, представники відділу цивільно-військового співробітництва першого відділу Лубенського РТЦК та СП – Наталія Шегера та Вячеслав Сельвич.
Відповідно до Указу Президента України від 27 червня 2026 року №539/2026, за особисту мужність, самовідданість і вірність військовому обов’язку орденами «За мужність» (посмертно) нагороджено:
- Солдата Гуменного Віктора Юрійовича. Високу державну нагороду передано сестрі полеглого Героя – Олені Юріївні Ганієвій.
- Солдата Кривчуна Олександра Віталійовича. Орден полеглого Захисника отримали його батьки – Галина Михайлівна та Віталій Михайлович Кривчуни.
Відповідно до наказу Головнокомандувача Збройних Сил України від 8 серпня 2026 року, сержанта Ляхівненка Олега Миколайовича посмертно відзначено почесним нагрудним знаком Головнокомандувача ЗСУ «Комбатантський хрест» та нагрудним знаком «Честь та пам’ять». Високі військові відзнаки передано найдорожчим людям Героя – його молодшій донечці Ілоні та дружині Аліні Валеріївні Ляхівненко.
За кожним із цих імен – окрема історія незламності. За кожною нагородою – подвиг, оплачений найвищою ціною. За кожною родиною – безсонні ночі, невиплакані сльози й довічна туга за тими, кого вже ніколи не обійняти. Особливо щемно усвідомлювати, що замість батьківських обіймів діти отримують нагороди своїх татусів. Замість радісної зустрічі дружини бережно приймають бойові відзнаки чоловіків. А батьки, які подарували синам життя, тепер тримають у руках ордени, що стали символами їхнього безсмертя.
Ці нагороди – не просто метал і стрічки. Це закарбована в державній історії мужність. Це вдячність нації, яка ніколи не зможе сповна віддячити за принесену жертву. Це пам’ять, яку не зітруть роки, і слава, над якою не владна смерть. Наші земляки віддали найдорожче – власне життя за право України бути вільною, за мирне небо над рідною землею, за майбутнє своїх дітей і кожного з нас. Вони не повернуться до своїх домівок, не переступлять рідного порога, не скажуть близьким найважливіших слів. Але їхні імена назавжди залишаться в літописі незламної Хорольщини.
Хорольська міська територіальна громада схиляє голови перед світлою пам’яттю Віктора Гуменного, Олександра Кривчуна та Олега Ляхівненка. Висловлюємо глибоку вдячність і щире співчуття родинам, які виховали, любили й назавжди втратили своїх Героїв. Низький уклін вам, рідні наших Захисників! Ваш біль – це біль усієї громади. Ваша втрата – це незагоєна рана на серці України. А подвиг ваших найдорожчих – наша спільна пам’ять, гордість і довічний моральний обов’язок.
Нехай ці високі нагороди передаються з покоління в покоління як безцінні родинні святині, нагадуючи нащадкам, якою ціною виборюється свобода.
Вічна пам’ять і слава полеглим Героям.
Герої не вмирають, доки живе пам’ять про них.
Слава Україні! Героям слава!
Автор і фото: Ірина ГРИГОРАШ
.jpg)












border="0">
border="0">
border="0">