Є подвиги, над якими не владний час. Є імена, які назавжди викарбувані в історії Хорольської громади та України. Є материнський біль, якого не втамувати жодними словами, і нагороди, за якими стоїть найвища ціна – людське життя. Днями у місті Полтаві представники військової частини 3052 Національної гвардії України вручили високу державну нагороду – орден «За мужність» ІІІ ступеня Ларисі Євгеніївні Вакуленко, матері полеглого Захисника України Романа Вікторовича Вакуленка.
4 червня, у День вшанування пам'яті дітей, які загинули внаслідок збройної агресії російської федерації проти України, Хорольська громада схиляє голови у глибокій скорботі. Біль, який неможливо вилікувати, і рана, яка ніколи не затягнеться... З 2014 року і до сьогоднішнього страшного дня жорстока, підла війна забирає найдорожче, що у нас є – наших дітей.
Щорічно, 26 квітня, ми схиляємо голови перед пам’яттю тих, чиє життя обірвалося через невидимий, але смертоносний вогонь реактора і вшановуємо мужність тих, хто попри все став на шляху глобальної катастрофи. Минає 40 років із того страшного дня, коли чорнобильська ніч назавжди змінила долі мільйонів українців. 40 років – це ціле покоління, але біль тієї трагедії не притуплюється часом, а лише набуває іншого, глибшого виміру.
Для Хорольської громади й усієї Полтавщини ця дата назавжди залишиться жалобною. Рік тому, 3 вересня 2024 року, ворог завдав страшного удару по обласному центру. Росія застосувала балістичні ракети, які влучили у будівлю Полтавського інституту зв’язку та лікарню.
Ціна свободи українського народу надто висока й нестерпно болюча. За кожен наш новий світанок ми довіку зобов’язані нашим Захисникам і Захисницям, які кладуть на вівтар жертовності кровопролитної російсько-української війни найдорожче – власні життя... Хорольська громада знову в скорботі. У суботу, 24 червня 2023 року, земляцтво провело останньою земною дорогою у засвіти військовослужбовця – жителя села Вишняки Сергія Миколайовича Козіна.
Зростаючі втрати призводять до страшного напруження сил на східних фронтових рубежах нашої держави. У цій клятій війні гине еліта нашої нації, кращі сини України, серед яких опинився на щиті і наш земляк із с.Покровська Багачка – Скрипніченко Олександр Сергійович.
Не вистачає сліз і сил, щоб прийняти і пережити біль втрати.
Одна за другою, мов зграя чорних воронів, прилітають у нашу громаду трагічні звістки про загибель земляків-військовослужбовців. 22 вересня 2022 року навіки перестало битися серце нашого захисника, уродженця с.Вишневе, сержанта Збройних Сил України –
Кулика Станіслава Миколайовича.
6 серпня – особливий день, коли лікарі всієї планети закликають політиків покласти край війнам, припинити вбивства і кровопролиття, згадати про гуманізм і милосердя. Цей день став особливо важливим і значимим для України, у якій не лише лікарі, а всі громадяни закликають світ зупинити країну-терориста, притягнути військових злочинців до відповідальності за моторошні знущання й наругу над військовополоненими і мирними мешканцями, за жахливі звірства й геноцид українського народу.
І знову біль, печаль і горе... У останню земну путь Хорольська громада провела ще двох відважних воїнів-земляків, який загинулив кровопролитних боях за Україну. Оплакали сотні людей тіла загиблих Героїв – Красножона Олега Григоровича та Кірдана Ігоря Івановича. У четвер, 19 травня 2022 року, відбулася жалобна церемонія прощання із загиблими воїнами на центральній площі міста Хорола.
Щорічно в четверту суботу листопада вся Україна й увесь світ вшановують пам'ять мільйонів жертв голодомору 1932-1933 років і масових штучних голодів 1921-1923 і 1946-1947 років. Це жахливий злочин проти людства у світовій історії, бо штучний голод був спрямований не лише на фізичне знищення українців.
