Війна не зупиняється і її неможливо поставити на паузу. У горнилі жахливої, кровопролитної російсько-української війни щодня обриваються життя військових та цивільних – і це найбільша трагедія людської цивілізації. Зима січе морозами й знову приносить чорні звістки з фронту, що холодом проходять крізь серця небайдужих.
17 грудня 2025 року увійшло в історію як особлива дата для ветерана російсько-української війни, уродженця села Покровська Багачка Ярошенка Григорія Анатолійовича. Саме цього дня у Полтаві, під час офіційних урочистостей, т.в.о. начальника Полтавської обласної військової адміністрації Володимир Когут вручив українським Захисникам і Захисницям сертифікати на придбання житла.
Тиша, що мала б дарувати спокій, сьогодні розривається криком болю й невимовної скорботи. Нашу тишу і спокій порушила ненависна рашистська орда, яка безжально нищить українців і все на своєму кривавому шляху.
З глибоким сумом повідомляємо про трагічну втрату. У понеділок, 4 листопада, у нерівній боротьбі з хворобою помер у міській лікарні капітан, офіцер відділення обліку мобілізаційної роботи першого відділу Лубенського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Полтавської області Оперативного командування "Північ" – Владислав Вадимович Сапа.
У засвіти відлетіла світла душа Балюк Віри Іванівни
У понеділок, 19 серпня 2024 року, перестало битися серце людини, яка залишила після себе світлий слід доброти і людяності. Немає такої людини із тих, хто її знав, яка могла б висловити заперечення стосовно того, що Віра Іванівна – жінка рідкісної вдачі з притаманними їй мудрістю, розсудливістю, ясним розумом, тактовністю, ввічливістю, привітністю, порядністю, чесністю, відповідальністю.
Часи випробувань для сучасної України – це непрості випробування для кожного з нас. Російський агресор прийшов до нас з війною, розділивши життя на «до» і «після». Щодня війна приносить горе, скорботу та втрати в українські родини. Ще в одну хорольську родину прийшла страшна звістка з фронту про загибель Героя-захисника. 17 травня 2024 року в бою за Батьківщину поблизу н.п. Красногорівка Покровського р-ну Донецької обл. загинув наш земляк, солдат, водій стрілецького батальйону – Горбунов Станіслав Леонідович.
Війна особливо загострила відчуття короткочасності життя, його крихкості. Короткочасним стало життя молодого Воїна-захисника, який мужньо й героїчно боронив Україну. 2 травня, у велике православне свято Чистого четверга, Хорольську громаду сколихнула трагічна звістка про втрату Захисника-нацгвардійця, нашого земляка, мешканця Штомпелівського старостату – Ковшова Володимира Петровича…
У весняний день, 14 березня, наче завмерло все живе в природі навкруги. Із глибоким смутком і скорботою Хорольська громада навічно прощалася на площі Великого Кобзаря із новітнім Героєм України – Олександром Васильовичем Твердовським. Щоразу все важче й важче отримувати звістки про втрати наших молодих бійців, які мужньо боронять рідну землю…
Указом Президента України від 17.08.2023 №490/2023 «Про відзначення державними нагородами» нашого славного Героя, мешканця с.Хильківка Мусіївського старостату Валентина Васильовича Марусенка нагороджено посмертно орденом «За мужність» ІІІ ступеня.Солдат, старший водій 1-го мотопіхотного відділення, 1-го мотопіхотного взводу, 1-ї мотопіхотної роти 58-ої окремої мотопіхотної бригади імені гетьмана Івана Виговського у складі Сухопутних військ Збройних Сил України
У кривавій боротьбі за свободу України героїчно загинув наш земляк-військовослужбовець із Хорола – Сергій Юрійович Кришталь. Молодому солдату через місяць мало б виповнитися лише 22 роки… 21 травня на площі горя і печалі в середмісті Хорола зібралася велелюдна громада, щоб навічно провести останньою життєвою дорогою Героя у засвіти.
